блогерка

Про маленьке село за Смілою і про наших гостинних земляків

–Маленьке село за Смілою. Де зустріли, дали прихисток, нагодували і зараз вкладуть спати. В теплій гостинній хаті.
Коли я побачила стіл, на якому парував суп з фрикадельками, стояли котлети і ще щось, я знову почала плакати, бо згадала, як два тижні взагалі майже нічого не їла, бо не могла розціпити судомно затиснуті щелепи.
Я сфотографувала стіл і всі ці страви, викладати фото не буду, бо знаю, що в багатьох українських хатах просто зараз сидять голодні люди.
Я збережу ці фото і пам'ять про тих, хто зустрічався мені на шляху евакуації.
Пам'ятатиму, скільки мені відведено жити.