голова Черкаської районної військової адміністрації

Про силу любові і відчуття підтримки для тих, хто нас захищає

–Щодня спілкуюся з військовими. Різні звання, напрямки, батальйони, бригади та задача в усіх єдина - зберегти незалежність країни, видавити ворога з нашої землі.
Майже всі бойові, загартовані далеко не комфортними умовами передової, тяжкими боями, пораненнями, втратами побратимів та всім їм, як одному не вистачає обіймів рідних, їм не вистачає дому, родини і тепла.
Вони сильні, і я зараз не лише про фізичну силу. Їхня віра тиха, не кричуща. В їхніх очах не зрозумілий для більшості спокій.
Їм іноді не вистачає слів. Не від того, що їх немає, а від того, що вони думають - їх можуть не так зрозуміти.
Ніхто не повернеться з війни таким, як був. Вони повертаються іншими.
До чого веду, друзі. Не забувайте, будь ласка, кому ми насправді завдячуємо тим, що живемо вдома, в тиші. Бачите воїна - не ховайте свої очі. Підійдіть, скажіть дякую, і якщо обставини будуть сприятливі - потисніть руку чи обійміть.
Ви одразу відчуєте, як багато ніжності в них приховано. Як щиро можна радіти таким простим і невинним речам. Скільки любові вони ховають в собі від чужих очей.
Скільки ж тонн болі може витримати й здолати звичайне серце воїна. Але серцю також необхідно нагадувати, що йому дає сили. Ці сили дає любов і відчуття підтримки.
І так, донатьте! Допомагайте нищити ворога! Без армії не буде тилу!
Працюємо на армію. Працюємо заради перемоги!

Із допису у ФБ