головний редактор газети «Вісті»

Про діалог влади з народом

- Від заяв владних мужів, які сипляться на наші голови, мов кацапські ракети, волосся стає дибки.
Судіть самі: Президент Зеленський сповіщає народу, що зима буде такою важкою, що ми навіть не уявляємо якою.
Новоспечений премʼєр Корецький свої пʼять копійок суне: зима буде важкою, а не забезпечене фінансування проблем енергетики становить 650 млн євро
Вічний міністр Денис Шмигаль безапеляційно нагадує нам, українцям, а разом із нами й виродкам-терористам, що чергова мета росіі знищити нам водопостачання. От добре, що нагадали! А це взагалі для чого? Що нам, пересічним українцям, з цією інформацією робити? Колодязі рити у дворах багатоповерхівок?
Важко прожити навіть три дні без води і каналізації,- бідкається пан Шмигаль. І нічого не пропонує!
Може надихнуть слова керівника ОП Кирила Буданова. Я навіть процитую: «Війна по суті для них у глухому куті. Так, є якісь бойові дії з просуванням, чи без просування… Стратегічно вона давно вже в куті".
Погоджуюсь, росіяни, глобально, із цілями сво, обіср@лись. Війна триває 4,5 роки і захопити всю нашу країну, вернути в лоно фашистськоі імперії їм не вдалося. І не вдасться! Мабуть цю стратегію мав на увазі пан Буданов? Тоді ок.
Але, окрім фронту, який так героїчно тримають наші ЗСУ , є прифронтові зони із купою великих і маленьких міст, сіл. Є тил із столицею, і більш глибокий, аж до західного кордону. Є ціла країна! І ось тут «стратегічного кута», куди загнали кацапів, поки що не видно. Може вони й у кутку, але звідти методично і жорстоко знищують КАБами, ракетами, шахедами, реактивними бпла, балістикою українські міста і села, інфраструктуру, вбивають цивільних. А нам відповідати на терор нічим!
Щоразу, коли останнім часом доводиться багато їздити Києвом, просто плачу. Бо це жахливі видовища зруйнованого війною рідного міста. Апокаліптична моя рідна Лукʼянівка - це вже далеко не один стертий вщент бидлячою балістикою мікрорайон Києва. А скільки таких ран війни, ще й глибших і болючіших, в інших містах і селах нашої країни!
І знаєте що найстрашніше у цій ситуації? Не думати про те, а куди ж прилетить наступного разу?!!! Збивати ж балістику нічим — доведено самим президентом Зеленським!
У таких умовах, на 4,5 році війни від української влади хочеться почути відповідні її рівня компетенції думки і плани про те, чим і як відповідатимемо на тероризму ворога. І загалом як перемагатимемо у цій страшній війні. Без отих популістських планів ні про що, як от «40 днів примушення Росії до миру». Дні минули, а щось воно миром і не пахне…
А просто констатувати і залякувати людей— куди і що прилетить і як жахливо буде взимку, для влади надто примітивно. Це хліб тг каналів! Не відбирайте у них їх віщунський хліб!
І не треба говорити, що ми вже перемогли, як це часто звучить із вуст Президента. Або вже плануємо завершити війну до жовтня, як днями заявив Президент. Ми може й плануємо. А кацапи? Такі заяви не просто дивують. Дратують! Ми ж ніби в одній країні живемо?.. Чи не так?
Бо за відчуттями пересічних українців до перемоги нам ще як від землі до неба…