Олена Ковальська

Деталі

Дійові особи

31 травня 2016, 17:57

Процес децентралізації та утворення об'єднаних територіальних громад іде занадто повільно. Люди на місцях не дуже вірять у добрі наміри влади й не чекають від нової адміністративної реформи покращення свого і без того непростого життя.
Та без кардинальних змін далі жити просто не можна – переконані фахівці. Про переваги децентралізації та її проблемні моменти ми поспілкувалися з керівником апарату Смілянської райдержадміністрації Оленою Ковальською.

– Олено Миколаївно, перш за все людей цікавить – чи це добровільне об'єднання, чи їх заганятимуть у громади за вказівкою зверху?
– Ніхто нікого не змушує. Ми, представники влади, проводимо інформаційно-роз'яснювальну роботу, адже не всі люди читають і знають закони. Це добровільна справа – хочете, об'єднуйтеся, а не хочете, не треба. Але ми повинні розповісти громадянам, що вони втрачають при відмові створювати об'єднані територіальні громади і що виграють, ідучи цим шляхом.
– А що конкретно виграють сільські громади при об'єднанні?
– Виграють вони багато. Об'єднаним територіальним громадам повернуть всі податки. Сьогодні всі кошти, які йдуть на місцеві громади, розподіляють у Києві та в районі. Ось і виходить, що одне село отримує більше коштів, хоча воно й невелике, а інше село, велике і з хорошим бюджетом, отримує значно менше дотаційних грошей.
А після об'єднання кожна територіальна громада отримуватиме всі свої кошти – в залежності від кількості населення. І сама розпоряджатиметься ними. А це – найголовніший чинник для успішного розвитку громад.
– То саме в цьому полягає суть децентралізації?
– І в цьому теж. Перш за все, при об'єднанні громад їм надаються всі повноваження. І громади самі вирішуватимуть – як їм жити і як розпоряджатися коштами. Все, що знаходиться в адміністративних межах об'єднаної територіальної громади, буде належати лише їй. І земля, і дитсадки, і школи, і амбулаторії, клуби і так далі. Звісно, крім тих закладів, які перебувають в районному чи обласному підпорядкуванні – як лікарня чи інтернат, наприклад.
Об'єднана громада сама вирішуватиме, скільки дитсадків, амбулаторій чи шкіл їй утримувати, який транспорт придбати та який адміністративний апарат утримувати. Громада може створити муніципальну поліцію та комунальні підприємства. Громада може вибирати лікарню, в якій лікуватимуться її люди. Тобто, об'єднані громади матимуть достатньо важелів та можливостей активно й успішно розвиватися.
– На словах, начебто, все гладко. А є якісь недоліки у цій реформі ?
– Є одна суттєва проблема – як саме об'єднуватися громадам. Добре, якщо поряд розташовані два таких сильних села як Костянтинівка і Балаклея. Щоб ці дві громади об'єдналися, то вони б, напевне, випередили в розвитку Смілу. Боргів немає, бюджети хороші, а ще йтимуть базові дотації з державної казни. Жителів багато, тому й кошти надійдуть значні. Плюс іще можна взяти участь в інвестиційних проектах – а це теж чималі гроші.
Але ж є села невеликі й дотаційні. Їм, звісно, складніше об'єднуватися. Тут усе залежить від керівника. Хто б що не говорив, а кадри вирішують усе. Якщо голова громади буде ініціативною та «пробивною» людиною, то об'єднана територіальна громада житиме й процвітатиме. А якщо виберуть такого, хто лише сидітиме в кабінеті й не матиме бажання змінювати життя на краще, то тоді не буде діла.
– Якщо децентралізація має стільки переваг, то чому села не поспішають об'єднуватися?
– Наші люди не дуже довіряють різним реформам, оскільки життя навчило їх бути обережними. Реформ було багато за роки незалежності, та не всі вони принесли користь. І люди просто бояться змін. Адже немає гарантії, що після об'єднання усі громади почнуть процвітати. Манни небесної не буде – потрібно засукати рукава та працювати. Перш за все, головам громад та старостам сіл.
А ще спрацьовують міфи. Мовляв, позакривають школи, дитсадки, амбулаторії та клуби. Це неправда!
Дитячих садків може бути ще більше, щоб батьки не возили дітей далеко від дому. І початкові школи ніхто не закриватиме. Але будуть створені опорні школи із сильною матеріально-технічною базою, в яких надаватимуться справді якісні освітні послуги. І туди возитимуть дітей з інших сіл об'єднаної територіальної громади. Збережеться і перша ланка медицини. Медичні послуги наблизяться до села, а надавати їх будуть сімейні лікарі.
Також усі адміністративні послуги теж надаватимуться на місці. Всі довідки видаватимуться й документи оформлятимуться безпосередньо в тому селі, яке стане центром громади. І не буде паперової тяганини та довжелезних черг.
– Наскільки я зрозумів, об'єднана територіальна громада гуртуватиметься навколо опорного села. Яким воно має бути?
– В об'єднаній громаді буде одне опорне село. Там працюватиме рада громади і там буде голова громади. А в кожному іншому селі громади буде староста. Можливо, староста працюватиме на два сусідніх села – як це вирішить сама громада. Опорне село повинно бути великим, з потужним бюджетом, розвинутою інфраструктурою та на перетині автобусних маршрутів. Це теж проблема – визначити опорне село для громади.
– А може, не мудрувати з реформами, а просто повернути селу всі забрані державою податки?
– Тоді б українське село швидко відродилося. Бо коли достатньо коштів, то й найболючіші проблеми, врешті-решт, вирішуються. Хоча все, я вам скажу, залежить від людей і від їхнього бажання змінити своє життя на краще.

Спілкувався Вадим НІКІТІН