Чому в аграріїв на посівну болить голова?

Деталі

Економіка

Посівна у розпалі, а сільгоспвиробники Смілянщини добряче чухають потилицю. Їх із року в рік «дістає» одна й та сама проблема – де взяти кошти. На пальне, на добрива, на техніку, на насіннєвий матеріал.
– Надіємося лише самі на себе. Держава вже давно усунулася від вирішення питань аграріїв. Видно, можновладцям не потрібне міцне село. Вигідніше завозити продукти, ніж виробляти їх самим, – гірко констатує знайомий фермер із далекого смілянського села.
За його словами, з початку посівної кампанії значно зросли ціни на солярку та бензин. Наразі літр дизельного пального коштує 17,5-18 гривень, а літр найдешевшого бензину – понад 20 гривень. Подорожчали і добрива.
Та найбільше аграрії Смілянщини потерпають від нестачі обігових коштів. На нинішню посівну кампанію потрібно майже 165 мільйонів гривень. Але дістати ці кошти непросто – кредит на півроку дають лише під 28-32 відсотки.
– А потім банк так накрутить, що віддавати доводиться ледь не сорок процентів. Здирники! – обурюється той самий фермер. – І діватися нікуди. Чому держава не може дати нам пільгові кредити? Скажімо, під три-п'ять відсотків. А то й зовсім безвідсоткові...
Це болюче запитання втомленого боротьбою за виживання смілянського фермера залишається риторичним, адже в районному управлінні агропромислового розвитку лише розводять руками.
Начальник управління Степан Косенко пояснює, що держава намагається допомогти аграріям, та це проблематично зробити через відсутність потрібних коштів. На сьогодні діють лише дві державні програми – по кредитуванню та відшкодуванню затрат на розвиток тваринництва. І тому, мовляв, усі бажаючі можуть долучитися до цих програм.
Однак сільгоспвиробники не поспішають скористатися таким «подарунком». По перше, необхідно оформити цілу купу документів (а це завжди морока!), а по-друге, «живі» гроші потрібні аграріям зараз, а не колись там «потім» (як вирішать чиновники).
Тому й смілянські землероби розраховують лише на власні сили. Майже всі вони запасаються пальним, добривами та насінням заздалегідь, не довіряючи ні банкам, ні державі.
І нині, в гарячу пору, наші фермерські та сільськогосподарські товариства докладають неймовірних зусиль, щоб засіяти свої поля. Загалом цього року планується посіяти14,5 тисяч гектарів ярих зернових, 15,1 тисячу гектарів технічних культур, 3,3 тисячі гектарів картоплі та понад 2,6 тисяч гектарів кормових культур.
– Наші фермери ще непогано тримаються. Але без підтримки держави поля знову можуть зарости бур'яном, як це було колись. І що тоді – знову голодомор? – безпорадно констатує один із фахівців районного управління агропромислового розвитку.

Вадим НІКІТІН

• < Попередня
• Наступна >