У Смілі вшанували талановитого земляка Федора Матушевського

Деталі

Суспільство

Вчора в малій залі міського будинку культури, за ініціативи обласної організації Національної спілки письменників України, відбувся захід з нагоди 150-річчя з дня народження та 100-річчя з дня смерті видатного уродженця Сміли Федора Матушевського, громадського діяча, журналіста, публіциста, літературознавця, критика і дипломата.
На зібранні мова йшла про нелегку долю нашого земляка, який народився у Смілі 20 червня 1869 року в родині священника і залишив вагомий слід в українській історії. Його творчість вилилася у вагомий доробок, зокрема, – «Божий чоловік. Пам'яті дорогого вчителя О. Я. Кониського»; «В. Антонович при світлі автобіографії та даних історії»; «З останніх літ життя В. М. Доманицького»; «Жертви перехідної епохи. Анатоль Свидницький», «Люборацькі».

Ряд своїх праць Матушевський присвятив життю і творчості Тараса Шевченка – «К. Брюллов і Шевченко»; «Відвідувачі могили Т. Г. Шевченка»; «Великі роковини. До 50-ліття смерті Тараса Шевченка»; «Значення Т. Шевченка», «Поезія волі й правди»; «Суспільні й літературні впливи в першому періоді творчості Т. Г. Шевченка». Також рецензував твори українських письменників та залишив спогади «Із щоденника українського посла».
З січня 1906 року Матушевський був головним редактором нової української газети «Громадська думка», а після заборони цього видання російським урядом став редактором газети «Рада», єдиної в підросійській Україні щоденної української газети. Фактично, Федір Павлович був одним з піонерів української журналістики в Наддніпрянській Україні.
Все своє життя уродженець нашого міста присвятив українському державотворенню, ставши діячем Товариства українських поступовців, згодом Української демократично-радикальної партії і Української партії соціалістів-федералістів, членом Центральної Ради, послом УНР у Греції.
В січні 1919 pоку, коли в Україні установився уряд Директорії, Симон Петлюра запропонував Федору Матушевському виїхати до Греції та стати на чолі Надзвичайної дипломатичної місії. Коли через кілька днів він залишав Київ, дружина просила, щоб він взяв із собою 13-річного старшого сина Юрія з огляду на поганий стан його здоров’я. Вона тоді не знала, що в той вечір 26 січня бачила їх в останнє.

У Греції Матушевський-дипломат прагнув представити світові правду про відчайдушну боротьбу України за незалежність, привернути світову громадськість на бік УНР. Разом з Модестом Левицьким, радником української місії, він видавав грецькою мовою «Грецько-українське рев’ю» з викладом української історії та багатовіковою традицією українсько-грецьких відносин. Тій же меті був підпорядкований його «Меморандум» для уряду Греції та закордонних дипломатів, що показав хист Федора Матушевського як здібного дипломата, економіста, культуролога.
Серце Федора Павловича не витримало його напруженої роботи і 21 жовтня 1919 року він помер та був похований в Афінах.
А в 1929 році його молодші сини були арештовані й обвинувачені в приналежності до Спілки визволення України. Середнього сина Бориса судили в 1930 році на показовому процесі «45» в Харкові та запроторили до політичного ізолятора. Найменший син Василь був засланий на 10 літ до Архангельська на лісові роботи, а потім на десять літ додатково до Тайшету, де й загинув 29 липня 1943 року. Дружина Матушевського Віра Олександрівна була заарештована в 1937 році та заслана до концентраційного табору в Мордовії, де й загинула 28 квітня 1944 року.
Вшанувати талановитого земляка, згадати про трагічну долю його родини прийшли щирі пошановувачі історико-культурної спадщини нашого міста. Серед доповідачів були відомі черкаські науковці – завідувач кафедри української літератури Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, голова обласного осередку Національної спілки письменників Володимир Поліщук, професор Віталій Масненко, кандидат історичних наук Сергій Шамара, шевченкознавець Раїса Танана.

Вагомий внесок в організацію заходу зробили сміляни Юлія Харченко, заступник головного редактора міської газети «Сміла» та Каріна Данилович з гімназії імені В. Сенатора.
Під час вшанування пам’яті Федора Матушевського мова йшла і про те, що сьогодні Україна проживає ті ж самі події і потрясіння, що й в період Української революції 1917-1921 років. У них дещо інше забарвлення та свої герої, але ворог той же і суть основної проблеми полягає в тому, що помилки минулого не усвідомлені, уроки не засвоєні і це, як і 100 років тому, ставить Україну перед загрозою втрати державності. Допомогти уникнути цього могло б вивчення української історії, в якій наші земляки-сміляни залишили яскравий слід.
Зважаючи на це, звертаюся до смілянських істориків, краєзнавців, журналістів та й просто пошановувачів історико-культурної спадщини рідного краю із закликом продовжити попередню ініціативу театру «Перевесло» по вшануванню Тодося Осьмачки та ініціативу організаторів нинішнього заходу з метою висвітлення історії Смілянщини та її гідних синів і дочок.

Анатолій Терещенко, голова ОГ «Територія гідності»

• < Попередня
• Наступна >