- Деталі
-
Суспільство

Працівники обласного краєзнавчого музею організували і провели в експозиції етнології майстер – клас по вив’язуванню наміток.
«Ми хочемо, щоб відвідувачі дізнались про ще один традиційний головний убір українських жінок, який займає гідне місце в історії українського костюму, але про який, дуже мало знають люди», – зазначають науковці музею.
Як пояснюють працівники краєзнавчого музею, наміткою називався традиційний жіночий головний убір з полотна шириною 50 сантиметрів і довжиною до 6 метрів, який українки носили багато віків. Його ще називади наметкою, нафрамою, переміткою.

«Перші згадки про намітку датуються кінцем XV – початком XVI столітть., а вже в XIX столітті намітка побутувала по всій території України. Єдино прийнятого способу вив’язування цього головного убору немає, а є лише регіональні особливості. Зазвичай, намітку вив’язували поверх очіпка або кібалки, обмотуючи нею голову і формуючи позаду бант, або вушка по боках, щоб дві сторони полотна звисали аж до поясниці», – розповідають у Черкаському краєзнавчому музеї.
І додають, відвідувачі заходу мали змогу спробувавши себе у ролі моделей і
на собі відчути та побачити всю велич та красу намітки. Також вони дізналися, що з наміткою повʼязана і обрядова символіка –новонароджене немовля приймали на намітку, яку потім все життя зберігали, а новоспеченим молодятам зв’язували нею руки, щоб їхній шлюб був довгим і міцним, наміткою проводжали людину в останню путь.