- Деталі
-
Суспільство
Познайомлю вас із Наталею Кисіль, яка своїм позитивом, привітністю та бадьорістю заряджає всіх навколо, бо ж вона – ще той оптиміст та життєлюб. А ще ніколи не зупиняється на досягнутому, а завжди відкрита для нових знань та випробувань.
Наталя працює у Смілянській швидкій вже більше 20 років. Спершу була диспетчером, згодом почала виїздити на виклики.
Торік Наталя з командою брала участь у Всеукраїнських змаганнях бригад екстреної медичної допомоги з міжнародною участю «Закарпатські медичні ралі». Боротьба була напруженою і проходила в шаленому темпі. Тоді наша команда зайняла 4-те місце серед українських учасників, але стала першою серед фельдшерських команд.
Наталочка згадує ті змагання з посмішкою, бо там все було, як у житті:
«Медицина невідкладних станів – цікава і непередбачувана. Тут різні люди, різні виклики і різні захворювання. І зовсім мало часу. А ти маєш орієнтуватися в усьому і завжди бути готовим до несподіванок. У голові є кілька виходів із ситуації. Бо коли не спрацьовує план «А», в тебе тут же має бути план «Б». І, звичайно, відтреновані та відпрацьовані навички для цього».
Улюблені виклики – це ті, що екстрені, де дуже важлива твоя допомога, де викладаєшся на всі
І маєш результат – стабільність пацієнта, ти його доправляєш до лікарні, ти встиг, ти допоміг. Це надає сил, бо твоя місія важлива, бо ти потрібен людям.
У дитинстві Наталя вагалася ким бути: вчителем математики, як тато, чи ж медиком, як мама. Але зараз впевнена, що тоді зробила правильний вибір:
«Так, якою б стресостійкою не була – все рівно все пропускаєш через себе. Хвилюєшся тоді за пацієнтів, цікавишся ними. І на роботі обговорюєш випадки, і вдома теж. Ти не відгородишся, бо це все – твоє життя. А коли не на зміні та чуєш сирену – завжди завмирає серце. Бо це ж наші кудись поїхали. Поспішають, хоч би встигли…»
Ірина Назарок, прессекретар обласного центру екстреної медичної допомоги