У колекції смілянина Олександра Ніколашина є «кам’яні» бутерброди, шашлики, котлети і навіть сало

Деталі

Суспільство

Мистецтво суйсекі –любування «дикими» та необробленими каменями, як це притаманно культурам Японії, Кореї та Китаю, у нас рідкісне явище. Єдиний у державі колекціонер – смілянин Олександр Ніколашин, який збирає каміння, котре нагадує продукти харчування. Свою унікальну колекцію він демонструє на виставках . Першу виставку «їстівного» каміння Олександр організував у 2013 році.
–Якось у Будинку культури готував виставку каміння, а там збирався виступати хор ветеранів. То здалеку вони думали, що на столах їжа. А коли підійшли ближче, були приголомшені, що то каміння, – розповідає Олександр Ніколашин.
За професією пан Олександр радіоелектронник, у радянські часи працював на Смілянському радіозаводі. А коли підприємство зупинилося, заробляв на хліб торгівлею. Але весь час відчував, що то не його робота.
Прикладом для наслідування стала родина геологів із США, які три десятки років збирають камені, котрі нагадують їжу і про яких пан Олександр свого часу читав цікаву розповідь. А оскільки у його домашніх загашниках зберігався знайдений ним камінець, схожий на булочку з ізюмом, зрозумів, пора збирати каміння.
Для початку він взявся їздити по кар’єрах навколо Сміли у пошуках «їстівних» камінців. Пригадує, як у першу таку поїздку, неподалік від залишків багаття, побачив залишені кимось шашлики. Так спочатку подумав, а підійшов ближче, зрозумів, що то камінці.
–Позбирав їх, дома виклав на тарілку, приклав шпажки й кажу батькові, давай будемо їсти шашлики. А він, ти ж тільки прийшов, коли встиг насмажити? – весело пригадує минуле пан Олександр.
У тому ж кар’єрі, каже він, знайшов і камінець, схожий на сало, розбив його і вийшли три апетитні шматочки. Серед «їстівного» каміння у нього тепер є апетитні бутерброди, шинка, котлети, сало, курині стегенця, пиріжки, овочі, фрукти і солодощі, ракушняк, схожий на скибку хліба, печені яблука
В експедиції по кар’єрах колекціонер їздить, як правило, на кілька днів. Він каже, вже з перших годин перебування у новому місці розуміє, чи затримається тут. Якщо бачить, що там без особливих перспектив, то розвертається і прямує в інше місце. Це великий труд, наголошує він, адже треба перекопати чималу територію. Коли трапляється спресована глина з піском, тоді ледь не кожен шматок доводиться розбивати, промити й вибрати потрібне. З таких експедицій він привозить мішок або й два камінців.
–Потім їх мию, сортую. Це досить брудна робота. З двох мішків можна вибрати п’ять підходящих камінців, – ділиться розповідями про свої будні колекціонер.
Але такі незвичайні «продукти», зазначає, знаходить не тільки у кар’єрах. Пригадує, як після сильної злива на газоні водою вимило камінчики і були вони схожі на шоколадні цукерки – асорті. Курині стегенця, каже, випадково побачив на трасі, котлету знайшов на Дніпропетровщині, там же придбав і камінь –«мармелад». Коли буває на морі, зізнається чоловік, то звідти також обов’язково везе сумки з камінцями.
Чимало «їстівного» каміння колекціонер купує й через інтернет.Завдяки цьому, наводить приклад, придбав каміння, схоже на курині яйця. У черкаського геолога викупив камінь, який нагадує задню ногу бика. У його колекції є й дрібні камінці, схожі на виноград, зернятка від кавуна, кави, рису. А недавно він почав колекціонувати ще й пісок. Вже має такого кілька кольорів – білий, чорний, червоний, зелений, рудий з багатьма відтінками.
До колекції додалися і каміння, схожі на предмети побуту – кораблик, підводний човен. Є камені, які нагадують серце та троянду.
За минулі роки, підсумовує колекціонер, свою експозицію він демонстрував не лише у школах нашої області, але й на Київщині, Дніпропетровщині, Харківщині, Запоріжжі. Але щоб об’їхати всю Україну, припускає, знадобиться років з десять. Так що багато цікавої роботи у нього попереду.

На знімку: смілянський колекціонер Олександр Ніколашин: «Цей камінь так схожий на пташку».

Людмила ВАНІНА

Фото автора.

• < Попередня
• Наступна >