Кроки сепарації. Як бути? – поради для батьків

Деталі

Суспільство

Надії на те, що батьки все зрозуміють, дадуть все те, чого не дали в дитинстві, почуття образи, провини, злості, вкрай необхідні «созвони» з мамою по кілька разів на день, і протиріччя - жити з батьками або виїхати від них далеко-далеко - все це ознаки незавершеної сепарації. Багато хто бояться цього, деякі - мріють.
- Насправді, сепарація – це відділення дитини від батьків, у першу чергу від мами, відбувається ще з дитинства. Перші дзвіночки починаються ще в один-два роки, коли дитина незграбно, але старанно починає брати ложку в свої руки, намагається їсти самостійно. У ці моменти кожній мамі необхідно дати йому зробити це, не починати допомагати йому, а надати шанс забруднитися, тобто багаторазова кількість разів помилятися, він навчиться всьому сам, - розповідає смілянка, магістр психології Олена Петренко.
- . Наступний етап сепарації відбувається до трьох років, це так званий період - «я сам». Перші спроби помити посуд, полити квіти, прибрати за собою іграшки, приходить розуміння того, що я і мама - це різні люди. Найголовніше в цей час - не опікати дитину, дати йому можливість робити що-небудь самому; він вже може сміливо заявляти про свої бажання. Велика помилка батьків на цій стадії - робити все за дитину; це обов'язково викличе агресію в дитини, максимум, який бажано зробити - запропонувати допомогу. Якщо дитина в свої три роки не отримує достатню кількість свободи, вона або починає обурюватися, або ж мириться зі станом справ і в майбутньому стає «побутовим інвалідом», - говорить Олена.

Коли дитина потрапляє в садок, його також чекає ще одна фаза сепарації - визначення особистих кордонів у соціумі, вибудовування відносин. Згадайте, коли ваша дитина знаходить «своїх людей» у цьому середовищі проживання, йому не хочеться йти додому і батьки сприймаються як перешкода для гри. Шкільні роки - ще одна гілка відходу в доросле життя. Дитина стає дорослішою, він бунтує і відстоює свої бажання, і батьки не йдуть на поступки, змушують звітувати, де дитина і з ким, цікавляться кожним кроком. Спробуйте зробити це м'якше. Визначте правила з дитиною - у який час він телефонує вам, щоб це влаштовувало обидві сторони. І оскільки дитина стає більш самостійною, вона також може нести відповідальність за домашні справи. Фазис підлітка - найважчий період для батьків і для самого чада. Якщо під час інших етапів відділення батьки визнавали його самостійність, його особисту думку й інтереси, то бомба не вибухне.
Але частіше буває зворотнє - дитині нав'язували свою думку, контролювали і не визнавали його як особистість, то можна очікувати проблеми вселенського масштабу. Агресія, відсутність авторитету батьків, втечі з дому - частина того, що може трапитися. Говорячи про ризики, туди можна віднести і паління, алкоголь і навіть наркотики - все це для того, щоб всі бачили, що дитина доросла і самостійна.
Ще є варіант того, що ваша дитина закриється від соціуму, від вас, від самого себе й піде в онлайн, туди, де вона може бути ким-завгодно, але головне бути вільною. Вона буде затиснута авторитетом батьків, буде не здатна існувати в світі, з людьми, але в решті-решт чого очікувати, якщо «мама знає краще, мама життя прожила».
- На заключному етапі сепарації, якщо все було зроблено батьками правильно і вчасно, у дитини до 18 років відбувається усвідомлене бажання сепаруватися. І справа не в тому, їхати з рідного дому чи ні, справа в незалежності (емоційної, матеріальної, функціональної, ціннісної), тобто у дорослішанні. Батьки повинні і зобов'язані це прийняти і в разі необхідності надавати підтримку. Якщо цього не сталося вчасно - з кожним роком зробити це буде все складніше й складніше. Бажаю всім особистостям здобути свободу! – радить молодий психолог, магістр психології Олена Петренко.

• < Попередня
• Наступна >