«Вони мені, ніби рідні люди»

Деталі

Суспільство

Не залишені без уваги літні люди у Мельниківці. Адже соціальним робітником там працює небайдужий чоловік – Юрій Зелений, котрого у районному територіальному центрі називають одним із найкращих своїх працівників.

Щодня він провідує літніх одиноких своїх односельців. Така в нього робота – допомагати тим, котрі волею долі залишилися без рідних.
–У мене 18 підопічних. Вік цих людей – від 53 і до 94 років, – розповідаю пан Юрій. І додає, тож щодня треба провідати 5-6 осіб. А загалом виходить так, що у кожного із цих пенсіонерів він щотижня буває по два – три рази.
Старенькі чекають Юрія Зеленого. Адже він допомагає їм по господарству, купує та приносить медикаменти, продукти харчування, промислові товари, а ще підсобляє з прибиранням. Якщо необхідно, оформлює субсидії, сплачує за світло. Наразі майже у всіх є мобільні телефони, тож якщо хтось із підопічних забув замовити щось купити в магазині, дзвонять і нагадують.
–У нашій роботі чимало вартує і психологічна підтримка. Треба вміти вислухати літню людину, дати пораду, спонукати до активності, щоб не падала духом, – розповідає пан Юрій.
Він каже, приємно, що люди його чекають. Отже, є довіра. А це багато значить у роботі соціального працівника.
–Знаєте, я з радістю йду до цих людей, бо вони мені, наче всі рідні, – підсумовує Юрій Зелений.

Людмила ВАНІНА

• < Попередня
• Наступна >