У Балаклеївській ОТГ пишуть вірші й відзначають День української писемності та мови

Деталі

Суспільство

Кожного року, 9 листопада, в Україні відзначають День української писемності та мови. Свято започатковано у 1997 році на честь Нестора-літописця, послідовника Кирила і Мефодія. Саме його вважають “батьком українського письма”.
Про День української писемності, про кращих українських поетів та літераторів завжди розповідає на заняттях літературно-поетичної студії "Калиновий сонет" при Балаклеївській гімназії "Гармонія" - філія ОЗО "Балаклеївський ліцей ім. Є.Ґуґлі" та при Костянтинівській Спеціалізованій школі Балаклеївської сільської ради керівник гуртка і надзвичайно талановита поетеса Тетяна Шуґар-Благодарна.

Тетяна Вікторівна вчить своїх вихованців бачити красу світу і поетичного слова, вчить віршувати і писати казки, вона вміє роздивитись талант у дітках і розвивати його.
Нещодавно учні 4-го класу обох шкіл вчилися писати вірші про маму. Костянтинівська дівчинка Даша Жолобіцька написала верлібр:

Я ЛЮБЛЮ СВОЮ МАТІНКУ ДУЖЕ,
БО ВОНА НАЙМИЛІША У СВІТІ,
БО ЖИТТЯ МЕНІ ПОДАРУВАЛА,
БО ВОНА МОЯ СОНЯЧНА МАМА.
А маленький Володя Яворський склав для мами такі рядки:
У МЕНЕ Є МАМА РІДНЕНЬКА,
ЯК СОНЦЕ, ЩО СЯЄ У НЕБІ,
ЯК ЛАГІДНА ХМАРКА ПУХНАСТА,
МОЯ НАЙЧАРІВНІША МАМА.

Учениці старших класів полюбляють зачитуватися чуттєвою поезію про кохання від Тетяни Шугар-Благодарної. Хіба не можуть не схвилювати такі рядки:

На зап'ясті слід заліза,
(Стану, сонцю помолюся.)
На шматки любов порізав,
На деталі центр пульсу.
Стисну руки у кишенях,
Розпадусь на дві монади,
Ти притис навіки двері
І запік на серці зраду,
Пів-мене помре, не встане
У важких і довгих муках,
Друга - виживе і стане
Мого серця чистим звуком.
Першу не знайти монаду -
Вмерла у дощі травневім,
Не скажу нікому правду,
Як порвались струни-нерви,
Вирву із завісів двері,
Що були колись між нами.
Мабуть пізно - в серці ферум,
А душа в сльозах і плямах.
Ти мене згдаєш вдруге,
Та на серці, вибач, пусто.
Та чи був тоді ти другом,
Як писав ножем по пульсу?
На долонях злами ліній,
Подивись-лишились шрами,
А моє розтяте тіло
Всі по черзі зашивали.
На зап'ястях слід заліза,
Все залишилось позаду.
Шрами в серці,
мов ескізи
Чорно-білих ліній зради.

Дивовижна українська мова! Її слова – наймилозвучніші і найкращі, ними можна висловити як біль, так і радість кохання. Ось які рядки написала наша смілянська поетеса про любов:

Загорни мене в обійми,
Притули вуста до пліч,
Хай не ляже білий іней
На зорю щасливих віч.
Покохалися тумани
В золотій, п'янкій росі
І Дніпро від неба п'яний
У високу пада синь.
Ранок пригоршнею світла
Присне ясно на чоло
І побачиш, як кохання
Дивоцвітом зацвіло.
Від самотності й розлуки
Залишилась тільки тінь
І летить у наші руки
Яблунь біла заметіль.

Талант Тетяни Шугар-Благодатної – безмежний. Поезія так і ллється рікою. Багатожанрова, на різні теми і смаки, про різноманітні відтінки життя. Вже давно назбирались стоси віршів і можна видавати чергову збірку. Проте талановитій людині важко і незручно знайти собі спонсора.
"Якщо знайдеться благородна душа, яка оплатить видання збірки, це буде прекрасна добра справа", - ділиться поетеса.

• < Попередня
• Наступна >