Родині Івана та Мирослави Гаврилюків — 55

Деталі

Суспільство

11 лютого родині Івана та Мирослави Гаврилюків виповнилося 55 років.
«Якби не Мирослава, мене вже давно не було на цьому грішному світі», —зізнається він.
«Мені все одно де, аби тільки з Іваном!» — твердить вона.

Їх справедливо нарекли найкрасивішою парою в Україні. А друзі родини стверджують, що Іван і Мирослава — пара напрочуд гармонійна: у них усе справжнє, рідко в кого зустрічається подібне взаєморозуміння.
Іван Гаврилюк: "Наше з Мирославою "весілля" зіграли у однокімнатній квартирі Івана Миколайчука. А гостями були подружжя Миколайчуків і Брондукових..." Культова подружня акторська пара — Іван Гаврилюк і Мирослава Резниченко — 11 лютого святкують смарагдове весілля! Многая літа, молодята!!!
Що цікаво, свідком (він гарантував майбутнє!) у ЗАГСі у Гаврилюків того морозяного зимового дня 1967 року був Бронислав Брондуков, якого запитали: "А де ви працюєте?" "У цирку, дівчата! Вигляньте у вікно: на вулиці мене чекає слон, на якому сюди приїхав!" Ті справді повірили, кинулися до вікна... Великі актори прекрасної епохи українського кіно!
Іван Гаврилюк про свою Мирославу: "Історія нашого знайомства вельми романтична. Ще студентом якось запізнювався на заняття з акторської майстерності. Пам’ятаю, сипав густий лапатий сніг. Завернувши за ріг будинку, я зустрівся з літньою жінкою, яка несла букет засушених квітів. Вона несподівано запропонувала їх мені, і я машинально взяв. Уже пізніше зрозумів, що в руках цієї невипадкової жінки була моя Доля. Піднімаючись інститутськими сходами, побачив красиву дівчину в шубі “під леопарда” і з абсолютно різними очима — одне світло–голубе, друге темно–каре. Я сказав чарівній незнайомці: “Візьміть квіти!”, а з її заворожливо–дивних очей потекли сльози... Потім я дізнався, що красуню звуть Мирославою і вчиться вона на третьому курсі. Довго спостерігав за нею здаля, але ніяк не наважувався підійти, не знав, як це зробити, що сказати.
Тоді мій приятель, який вже мав невеличкий амурний досвід, порадив: “А ти підійди і попроси, щоб вона тобі розповіла казку. Якщо вона не здивується і відразу ж почне розповідати — йди за цією жінкою!” Тоді ми жили в якомусь дивовижному світі, скоювали різні романтичні вчинки... Я послухався товариша. І Мирослава відразу почала розповідати мені казку, зовсім не здивувавшись. А ввечері в інституті були комсомольські збори.
Моя Мирослава Резниченко була комсоргом свого курсу і сиділа в президії. Коли дійство закінчилося, я встав, вийшов на сцену, взяв її за руку і на очах здивованої зали повів до виходу. Ми пішли в засніжений парк, багато розмовляли, а наступного дня ми поїхали до Миколайчуків... Це було ніби знайомство з названими батьками. Коли показав Мирославу Іванові і познайомив їх, то Миколайчук відразу ж забрав мене на кухню і запитав: “Слухай, малий, ти звідки її взяв?!”
Мирослава була красунею з красунь, і Миколайчук це підмітив одразу. Моя Мирослава по батькові Леонтіївна, а Іван її постійно називав Леопардіївною. Через чотири дні Миколайчуки влаштували нам “весілля”. Іван та Марічка спочатку стали весільними, а потім — і хрещеними батьками».

Михайло Маслій

Із допису у ФБ

• < Попередня
• Наступна >