Іван Пічкур багато зробив для розбудови Костянтинівки, Плоского та Будок

Деталі

Суспільство

У Плосківському сільському будинку культури відбувся вечір спогадів про Івана Яковича Пічкура – мудрого хлібороба, талановитого аграрника-керівника, голови колгоспу «Серп і Молот», якому б нині виповнилося 86 років.
Громада зібралася, аби згадати добрим словом цього чоловіка, який багато зробив для розбудови сіл Плоске, Будки і Костянтинівка, який знав справжню ціну хлібу, жив турботами людей і дбав про те, щоб покращити життя жителів Костянтинівської сільської ради.
Захід відкрив нинішній сільський голова Олексій Шульга, він зазначив, що Іван Якович відіграв велику роль у розвитку нашої громади, а також підкреслив вагомий вклад тих людей, які працювали з ним разом.

Генеральний директор СТОВ «Лан» Віталій Перканюк вручив запашний коровай ветеранам праці – колишньому агрохіміку колгоспу «Серп і Молот» Галині Попілевич, бригадиру тракторної бригади Івану Кулінченку та доярці Галині Макаренко. Коровай розрізали і в кінці заходу пригостили ним всіх присутніх.

Від завідуючої Костянтинівською сільською бібліотекою Лариси Тищенко присутні дізналися про життєвий шлях Івана Яковича, а також мали нагоду познайомитися з виставкою періодичних видань та фотовиставкою, які висвітлюють життєвий шлях дбайливого господарника.
Володимир Грошев, голова районної ради, зазначив, як добре, що в нашому районі є такі особистості, на яких можна рівнятися.
Своїми спогадами про великого хлібороба поділилися ті, хто його добре знав – колишні начальник управління сільського господарства Смілянського району Юрій Маловічко, колишній голова Смілянської міської ради Олександр Котькало, секретар партійної організації колгоспу «Серп і Молот» Віра Чмиренко, голова ради ветеранів Костянтинівської сільської ради Галина Попова, заступник голови колгоспу по матеріальному забезпеченню Святослав Дяченко, голова профспілкової організації колгоспу Геня Бондаренко, агрохімік Галина Попілевич та земляк Антон Федоренко.
В знак пошани до Івана Пічкура були покладені вінки і квіти до його могили
Завдяки цьому заходу ми вкотре переконалися, що людина живе доти, доки її пам’ятають. Ім’я Івана Яковича увіковічнили, назвавши одну з вулиць села Плоске і встановивши меморіальну дошку на його честь. Увічнено його і в численних публікаціях в пресі та в поемі Василя Гирича «Гора з горою сходиться»:
Він такий, як скаже – то доб’ється
Для людей, для їхнього добра,
Бо недаром неспокійно билось
Справедливе серце Пічкура.

Учасниці вокального жіночого ансамблю «Райдуга» та народного аматорського ансамблю «Будківчанка» прикрасили захід піснями у своєму виконанні.

Лариса Тищенко, завідуюча Костянтинівською сільською бібліотекою

• < Попередня
• Наступна >