Коли ж Сміла стане, нарешті, охайною й затишною?

Деталі

Суспільство

Мені кілька разів настирливо телефонували давні знайомі з СЕМЗ, які постійно їздять за молочною продукцією до сусідньої Кам’янки. (Там років з три – чотири тому налагодили виробництво сметани й масла високої якості і за помірними цінами. Щодня десятки пенсіонерів їздять туди приміським потягом по смачну й доступну молочну продукцію). Як не «відбивався», а все таки довелось вислухати їх. « Раніше, - розповідав один із них, - Кам’янка була, м’яко кажучи, провінційним містечком . Якби не оті музей та історичні місця, пов’язані з Пушкіним і Чайковським, то її б і кури загребли. Цього ж року, потрапивши знову сюди, вона відразу полонила наші серця. Здавалось, потрапили в якесь інше місто європейського зразка: велика гарна площа, всюди чистенько, заасфальтовані вулиці й тротуари. Привабливо усміхався парк Декабристів, а на стінах будинків чи стовпах, не бачили жодного папірця. У центрі міста - туалет, куди не соромно зайти. Малеча бігала по вимощених алеях навколо фонтану. Приємно вразила й зі смаком оформлена Дошка пошани з портретами кращих трудівників міста і району. А в мікрорайоні «Вокзал» діє аматорський хокейний клуб, де місцеві жителі щовихідного, зрозуміло, взимку, приходять сюди поганяти шайбу. Серед них переважає дітвора. Сподіваємось, що колись приємні зміни, як було це при Вербовському, прийдуть і в наше місто, де живуть працьовиті люди. А поки що, соромно за рідну Смілу. Бо куди не глянь – всюди забігайлівки, смітники… Стіни багатьох будинків, стовпи, автобусні зупинки чим тільки не обклеєні. Пальму першості утримує приміщення колишнього магазину «Холодний Яр», яке знаходиться ледь не під носом «Білого дому». Там гарну платню отримують, а про благоустрій дбають, як кіт наплакав. А хіба ж не монстрів нагадують територія колишнього хлібокомбінату, руїни недобудованої швейної фабрики та СЕЄ? Не менше вражає транспортна анархія біля центрального ринку, де пішоходи скакають, ніби зайці, щоб не потрапити під колеса авто…». Що ж, як кажуть, із пісні слів не викинеш. А якщо сюди ще приплюсувати (уже не кажучи про якість ремонтів доріг) реконструкцію бульвару Бобринського, після якої він нагадує мертву зону – ані клумбочки, ані деревця, то…Смілі до Кам’янки, як куцому до зайця.

Дмитро Палій

• < Попередня
• Наступна >