У Смілі подружжя Анатолія та Валентини Церковних повінчалося після 50 років спільного життя

Деталі

Суспільство

 Анатолій Терентійович і Валентина Павлівна Церковні добре перевірили свої почуття. Вони пройшли випробування часом і труднощами життя, народили і відмінно виховали двох дітей та 5 онуків, прожили у злагоді й любові 50 років спільного життя, аж поки наважились на святе Таїнство вінчання.

Валентина Павлівна – родом із Костянтинівки Смілянського району, Анатолій Терентійович – аж із села Браілово Жмеринського району. Познайомились, будучи на практиці на цукровому заводі с.Засілля Миколаївської області. Валентина закінчила смілянський коледж харчової промисловості і була направлена на роботу в Засілля, а Анатолій закінчив училище, і його теж направили в це село. Вони жили разом у гуртожитку, але познайомились у кіно. Подруга Валентини запросила її в кінотеатр, але не сказала, що там будуть хлопці. Побачивши один одного, Валентина і Анатолій не розлучалися з того часу ні на день. Це була красива достойна пара. Крізь роки вони пронесли свою красу від щастя та любові, і навіть зараз випромінюють добро і позитив.
Побралися вони 12 лютого 1968 року. Це було скромне комсомольське весілля. Приїхали у Смілу вже подружжям, і кожного року вони святкують дату свого шлюбу.
• Їхній секрет довгого подружнього життя у тому, що вони поважать одне одного, і, звісно, щиро кохають, - розповідає їхня донька Наталя кореспондентові Сміла.UA. - Вони завжди разом. У санаторій – разом, на відпочинок – разом, працювати – разом, навіть на лікування лягають разом.
Валентина Павлівна на два роки старша від свого чоловіка. Вона від природи лідер, керівник. Завжди активна, двічі була депутатом Смілянської міської ради. Два роки тому було вирішено, що коли доживуть до 50-річного ювілею подружнього життя – обов’язково повінчаються. Вони до цього довго йшли. Вінчались усвідомлено.
9 лютого подружжя Церковних повінчалося у храмі, що у р-ні Богдана, вінчав їх отець Василь. Свідками були давні друзі - Марія Олексіївна Костенко та Віктор Олексійович Вонарх. На церемонію прийшли друзі і родичі. Потім відбулося святкування у тісному родинному колі. Дотримувались усіх українських традицій, ламали коровай, були цигани, ряжені.
• Приємно бачити, коли вони разом, від них віє доброта, - говорять їхні діти. – І хоча батьки вже на пенсії, продовжують займатися улюбленою справою – печуть торти на замовлення. Це їхнє давнє хобі. Вони бігають удвох по кухні, то там щось збивають, то замішують, то прикрашають, а коли перетнуться удвох – завжди цілуються. Досі цілуються і люблять один одного. Це прекрасно!

• < Попередня
• Наступна >