У Смілі готуються відзначити 75-річчя визволення міста від фашистських загарбників

Деталі

Суспільство

Незабаром, 29 січня – День визволення м.Сміли і Смілянського району від фашистських загарбників. З цієї нагоди у міській раді відбулось робоче засідання організаційного комітету, представники міської та районної влади спільно вирішували, як урочисто і ємко відзначити цей ювілей. До того ж у Смілу цього дня приїдуть делегації із сусідніх районів. У засіданні оргкомітету активну участь взяли голова міської організації ветеранів та представники духовенства. Святі отці спільно відправлять панахиду за загиблими на війні.
Нагадаємо, що 4 серпня 1941 року 116 стрілецька дивізія Червоної Армії під напором ворога змушена була залишити Смілу. Місто і район захопили ворожі війська. Почалися страшні дні окупації, яка тривала з 5 серпня 1941 року до 29 січня 1944 року ( 912 днів і ночей).
Територія Черкащини, була включена до рейхкомісаріату «Україна», очолюваного Еріхом Кохом. З перших же днів окупації фашисти розгорнули у нашому місті небачений за своєю жорстокістю терор.
Та населення окупованого ворогом міста не скорилося. Розгорнувся запеклий Рух Опору:
• З листопада 1941 р. на залізничному вузлі розгорнула діяльність підпільна патріотична група у складі 83 осіб під керівництвом П.Цаплюка та О.Решетньова;
• З грудня 1941 р. до червня 1943 р. на машинобудівному заводі діяла підпільна партійна організація, яку очолював Олекса Малинник;
• З вересня 1941 р. діяла підпільна партійна організація па чолі з Василем Ромейком;
• Була створена у Смілі і підпільна комсомольська організація, керівником якої став колишній випускник середньої школи № 65 (нині Смілянська гімназія) Юрій Канарський, а секретарем – Олександр Міщенко.
• З 16 серпня 1943 р. розгорнув діяльність у районі Смілянського, Сунківського та Ірдинського лісництв партизанський загін імені Пожарського (командир – Д.Гарячий, комісар – І.Жилін). За період з 16 серпня до 4 грудня 1943 р. партизанами було проведено 50 бойових операцій.
29 січня 1944 року зусиллями учасників руху опору та військ Червоної армії, воїнами 373-ї Миргородської стрілецької дивізії 2-го Українського фронту в ході Корсунь-Шевченківської битви від німецько-фашистських загарбників було визволено Смілу. Чорні дні окупації скінчилися.
Та наслідки 912 днів фашистської окупації для міста були жахливими:
• Знищено всі підприємства місцевого та комунального господарства, всі МТС, школи, медичні й культурні установи;
• Зруйновані залізничний вузол, цукровий і машинобудівний заводи, мости і греблі через річки Тясмин, Сріблянку;
• Зруйновано понад 870 житлових будинків;
• Знищено 25 тисяч мирного населення;
• У Німеччину на примусові роботи вивезено 3 тисячі місцевих жителів, серед них більшість – молодь;
• На Юрієвій горі розстріляно понад тисячу євреїв;
• У таборі військовополонених червоноармійців, організованому фашистами на території військового містечка, замордовано і розстріляно 18 тисяч чоловік.
Загалом Червона Армія заплатила за визволення міст і сіл Черкащини воістину грандіозною і неоціненною у віках платою – життям 210 тисяч солдатів та офіцерів. Останки загиблих за Черкаську землю покояться в 1126 могилах, з яких 773 – братські. Вдумаймось в це число: 1126 поховань періоду Великої Вітчизняної війни на 857 населених пунктів, які маємо на сьогодні на території області. В середньому припадає по 1 могилі на кожен населений пункт… Це- в середньому. Звичайно є в області такі села, де немає жодного військового поховання, за визволення яких не загинув жоден наш солдат. Зате є багато сіл, де солдатські останки поховали навіть у 2-3 братських могилах, маємо села, де кількість військових захоронень становить 5-7 і навіть більше, а число похованих у них останків загиблихскладає по кілька сотень і навітьтисяч чоловік. Сумно й боляче стає від того, що рідко де трапляється побачити список похованих, у кінці б якого не стояли слова: «Прізвища і звання решти воїнів – невідомі».
Як свідчать підсумкові дані «Книги пам’яті України» по Черкаській області, на території Черкащини загинуло лише в боях 52 778 бійців армії та флоту, імена, місце народження та призову яких не встановлено. Та ще маємо 95 тисяч радянських військовополонених, які загинули в концтаборах на Черкащині, понад півтисячі партизанів і підпільників, які пішли на смерть не залишивши нам свого імені. Загалом,число загиблих на Черкащині, чиї імена й досі вважаються невідомими, сягає колосальної цифри – 148 378 чоловік.

• < Попередня
• Наступна >