Тетяна ЧЕРЕП-ПЕРОГАНИЧ

Деталі

Дійові особи

письменниця, громадська діячка, волонтерка

Про вороже "царство" Мотронинського монастиря

-Їздили на Черкащину. Красиві краєвиди. Підсніжники... Років вісім тут не була. Екскурсовод з місцевих. Наталія. Щебетала соловейком про героїчні місця, про пам'ятники героям минулих подій і теперішніх. Про те, які патріотичні фестивалі тут відбуваються і ще там про щось...
А потім автобус під'їхав до Мотронинського монастиря... Була чомусь впевнена, що якщо нас ведуть сюди на ексурсію, то тут точно вже нема москвинських мотрон.
Все є. І мотрони, і рєчь...
Не втрималася. Запитую цю гідесу, що ж це, мовляв, у такій справді патріотичній місцині отаке вороже "царство" й досі спокійно існує.
- Люди не хочуть відмовлятися. Всіх все влаштовує, - почула у відповідь.
- Тобто?
- Ви розумієте, місцеві мешканці ніколи не погодяться змінити свята в календарі. Вони звикли, святкувати Різдво саме 7 січня. І це не заважає нікому волонтерити, підтримувати захисників.
Говорити далі не бачила сенсу... Всі вже поспішали додому. Та й більшості було все одно. Рєчь монашок монастиря їх не бентежила, вони на ній всю дорогу в автобусі розмовляли.
Неподалік монастиря Пантеон Героїв. Тут встановлено пам’ятні знаки Олегові Куцину, Андрію Жованику, Дмитру Коцюбайлу, Тарасу Бобаничу, Юрію Дадаку, Юліану Матвійчуку, Олегу Собченку, Денису Антипову, Павлу Наконечному, Віктору Шарому, Олексію Рубцову, Олександру Пастуху...
Якась абсурдна абсурдність на душі від побаченого й від почутого. Може, ми й не програємо цю війну. Але чи виграємо, якщо й досі все так? Якщо свята понад усе? І це ж не лише в одному місці... Не лише в Холодному Яру…

Із допису у ФБ

• < Попередня
• Наступна >