Жінка 30 років не випускала з дому сина. Поліція з'ясовує, як це сталося

Деталі

Цікаво

Літню жительку Стокгольма заарештували за звинуваченням у насильницькому позбавленні волі й заподіянні шкоди здоров'ю свого дорослого сина. Імовірно, той не залишав квартиру майже 30 років.
В історії багато незрозумілого. Як повідомляє стокгольмська газета Expressen, у жінки була родичка, з якою вони не бачилися близько 20 років.
Протягом усього цього часу родичка переймалася долею сина підозрюваної, якого мати забрала зі школи в 11 або 12 років і відмовлялася будь-що про нього повідомляти.
Дізнавшись, що жінка захворіла і потрапила в клініку, родичка в неділю ввечері разом зі своїм партнером вирушила до неї. Вхідні двері були незамкнені. У квартирі було темно і пахло сечею. На вітання ніхто не відгукнувся.
Раптом гостя почула шум. Вона пішла на нього, переступаючи через завали мотлоху, і виявила чоловіка, який сидить у темряві на підлозі в кутку кухні.
Єдиним джерелом світла був ліхтар за вікном, але навіть при такому освітленні жінка помітила, що у чоловіка майже не було зубів, а ноги до колін покриті болячками.
Побачивши її, чоловік встав і почав повторювати її ім'я. Він говорив невиразно і незв'язно, але першим упізнав родичку, яку не бачив багато років, і не злякався її.

У квартирі панував повний безлад, відчувався запах сечі, на речах лежав шар пилу. Жінка викликала "швидку допомогу". Лікарі забрали 40-річного чоловіка в лікарню і повідомили про те, що трапилося, поліцію.
Прокурор Стокгольма Емма Ольсон повідомила агентству Ройтер, що чоловікові потрібна була операція.
"Ми з'ясовуємо, як довго її син перебував в ув'язненні, але припускаємо, що довго", - заявив агентству представник поліції.
Влада заблокувала квартиру в південному передмісті Стокгольма і шукає свідків, здатних пролити світло на цю справу.
Відомо, що мати провину заперечує. Як вона пояснює те, що сталося, і чому дорослий чоловік дозволяв так поводитись із собою, нічого не повідомляють.
Родичка, яка виявила чоловіка, розповіла шведському Громадському телебаченню, що мати тяжко переживала втрату першої дитини, назвала другу тим же ім'ям і відчувала гіпертрофоване прагнення тримати його під постійним контролем.

• < Попередня
• Наступна >