Бабин Яр. Дорога смерті

Деталі

Цікаво

Цей день. 80 років тому.
Назустріч бігли якісь люди: "Швидше! Швидше! Ешелони чекають!" Потім повз натовп проїхали вантажівки. Вантажівки були наповнені якимись речами. На речах сиділи німці, грали на губних гармошках, весело реготали. "Це нас дещо заспокоїло: хіба можна так реготати, коли там вбивають людей?"
"Ми усе ще не знаємо, що зробили з євреями. Жахливі чутки доносяться з Лук'янівського кладовища. Але до цих пір неможливо у них вірити. Кажуть, що євреїв розстрілюють. Ті, хто проводжав їх до пункту, куди було наказано прийти, бачили, що усі євреї проходили через стрій німецьких солдат, кидають речі, а їх самих німці гонять далі…"
Цей запис Ірина Хорошунова зробила в щоденнику 30 вересня 1941 року.
За два дні до цього, 28 вересня на вулицях Києва з'явилися оголошення:
"Усі євреї міста Києва і його околиць повинні з'явитися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на ріг Мельникової і Докторівської вулиць (біля кладовища). Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо".
Таких вулиць у Києві не було. Але всі зрозуміли, що йдеться про вулиці Мельникова і Дехтярівську.
Валя Терно у вересні 1941 року мав 10 років. І він знав у околицях Бабиного Яру майже кожний кущик.
Рано-вранці 29 вересня 1941 року він спостерігав, як з усього міста на Лук'янівку потяглися натовпи людей:
"Ми почали рухатися із колоною у напрямку кабельного заводу. По мірі того, як наближалося місце призначення, люди ставали усе більш тривожними, квиління ставали чимдалі більш моторошними. У деяких випадках заплакані матері, у останній раз цілуючи своїх маленьких дітей, передавали їх з рук у руки якихось добросердих людей".
Більше про трагедію Бабиного Яру читайте ТУТ. 

• < Попередня
• Наступна >