Зависли хмари, ніби хоругвИ, Страшні кострища шалом у півсвіту, І туляться мені до голови Слова прощання, як холодні скити, Останні. Гнів і сльози від утрат І мертвий дзвін над орденками честі…
Мій син, твій чоловік, а, може, брат Стоять на стражі часу перехресті. І тиша. А над гуркотом землі Сягають неба змії двоголові. Стискають серце матерів жалі. І Каїн братом був… Та зміст не в слові.