Економіка

Тернівка стала для Тамари Дардан рідним і щасливим домом

Деталі

Суспільство

28 жовтня 2016, 10:54

Недавно у Тернівці вітали з 89-м днем народження заслуженого працівника освіти України Тамару Дардан. У 1953 році Тамара Павлівна почала тут вчителювати, потім стала директором. Майже 40 років пропрацювала на цій посаді. Свого часу дійшла до самого Леоніда Брежнєва, аби отримати кошти на зведення нової школи.
Педагогом Тамара стала майже випадково. Адже в її родині всі медики: і батьки, і брат Сергій. Батько Павло Олександрович був відомим в Україні лікарем–психіатром. Родина спочатку мешкала в Херсоні. Але в 1947 році Павла Дардана перевели працювати в Смілу. І поставили завдання організовувати в місті обласну психіатричну лікарню. У тій лікарні батько потім і трудився. Тож у Смілі Тамара закінчила школу. І, здавалось би, йти їй давно протоптаною стежкою. Однак...
–Я дуже любила літературу, – пригадує Тамара Павлівна. – Поезію просто обожнювала. На шкільних вечорах подобалося розповідати про письменників та їхні твори. Тому й зупинилася на професії педагога. У сім’ї не заперечували.
Спочатку Тамара пішла навчатися в Золотоніське педагогічне училище, а потім – у Черкаський педінститут. Новоспечену вчительку направили працювати в село Тернівку. Міська дівчина з інтелігентної родини подумати тоді не могла, що це село стане їй рідним, що вона збудує тут свою затишну хату і буде щасливою. Ентузіазму молодої вчительки вистачало не тільки на свою сім’ю, школу, а й на художню самодіяльність. Тамара Павлівна сама гарно співала й акомпанувала на акордеоні, тож організувала в Тернівці шкільний хор, до якого ходило понад 80 співаків–аматорів.
У районі та області звернули увагу на непосидючу вчительку. І в 1969 році делегували на Всесоюзний з’їзд педагогів. А через два роки призначили директором школи.
–Школа на той час була старенька, затісна для дітей. Її збудували ще на початку минулого століття. Коли стала директором, тут навчалося 680 учнів. У 9 класі, як зараз пам’ятаю, було аж 45 школярів. Адже до нас ходили діти ще і з сусідніх сіл – Сердюківки, Санжарихи, Попівки, Ковалихи, – пригадує Тамара Павлівна.
Тіснота в школі й наштовхнула її на думку, що час будувати нову простору школу. І заповзята директорка добилася того, аби фахівці райвно написали лист до ЦК КПРС з проханням допомогти з фінансуванням школи для сільської дітвори. Пройти без проблем до будівлі ЦК їй допомогло посвідчення делегата з’їзду вчителів. Та, певне, того дня і фортуна була на її боці. Адже просто в коридорі несподівано зустріла Леоніда Брежнєва.
–Я не могла пропустити такої нагоди. Тому й сказала йому: ви єдиний, хто може допомогти сільській школі, – говорить пані Тамара. І додає, він вислухав, а потім особисто відвів її у відділ, який курирував освіту, і сказав: «Цій жінці треба допомогти».
За 8,5 місяці в Тернівці вже стояла нова школа. Зведена за сучасним проектом, вона мала аж три корпуси. До речі, меблі для школи директорка привезла з Києва: хотіла, аби сільські діти мали умови для навчання не гірші від столичних.
Сама Тамара Павлівна добре пам’ятає, як в школі потік дах. Тоді вона зібралася і поїхала до Києва. Знайшла там колишнього афганця Сергія Червонописького, який родом із Черкас.
–У школі ми зібрали матеріали про тих, хто був в Афганістані. Було там і фото Червонописького. А одна з учениць написала про нього вірш. З ним я й подалася до Сергія Васильовича. Розказала про нашу школу і попросила допомогти з ремонтом шкільного даху ,– пригадує минуле Тамара Павлівна. І додає, вже незабаром сільська школа одержала від земляка необхідні для ремонту кошти. Їх вистачило не лише на покрівлю двоповерхового корпусу , але й на ремонт спортивного залу. На цьому Тамара Павлівна не заспокоїлася, адже дах, як на лихо, протікав і в триповерховому та одноповерховому корпусах. Відремонтувати перший допомогла обласна рада, а другий – спонсори. І все це завдяки її турботі та наполегливості. А нову огорожу біля школи своїм коштом поставили колишні учні, котрі самі добре стоять на ногах, – Андрій Бондаренко, В’ячеслав Ружин, Віктор Чорнобривець.
–Кажу їм: хлопці наші дорогі, допоможіть рідній школі. Як вам відмовити, відповідають. Приємно, що є серед наших випускників такі добрі і небайдужі люди, – усміхається Тамара Павлівна.

Людмила ВАНІНА

На знімку: Тамара Павлівна Дардан

Фото автора

• < Попередня
• Наступна >