Економіка

Від Бучі до Донеччини: шлях мужності офіцера зі Сміли Олега Бакуменка

Деталі

Суспільство

23 вересня 2025, 10:33

Останньою земною дорогою в місті Києві провели нашого земляка, воїна офіцера Олега Миколайовича Бакуменка. Цю трагічну звістку повідомили на сайті Смілянської міськради.

Розповідають, що Олег Бакуменко народився 14 серпня 1967 року в місті Сміла. Ріс у люблячій родині, де його оточували теплом і турботою. 80-ти літня мама героя Віра Іванівна Бакуменко, яка виховала такого сина та змалечку привила любов до рідної землі, наразі проживає у Смілі. При першій нагоді син мчав до мами, щоб обійняти і запитати: «Мамуся, тебе ніхто не ображає?»
Олег навчався у Смілянській школі №5. У шкільні роки займався музикою, чудово співав та грав на гітарі, здобув звання майстра спорту з вільної боротьби. Здобувши юридичну освіту в Національному авіаційному університеті, Олег понад 25 років жив і працював у Києві. Деякий час також жив і працював в Португалії та Словаччині. Він любив життя, любив море і сонце, був чуйним, добрим, веселим , спортивним, надихав оточуючих власним прикладом. Він був душею будь-якої компанії, мав щире серце і завжди ділився теплом з іншими.
Коли ворог ступив на рідну землю, Олег не вагаючись став на її захист. В березні 2022 року він записався добровольцем до лав ТРО міста Києва, пліч-о-пліч з побратимами визволяв Бучу та Ірпінь, захищав Україну на Донецькому напрямку. Його шлях у війську був стрімким – від солдата до офіцера. Пройшов навчання в Академії в Прибалтиці, загартувався в морозних лісах, де молоді хлопці здавалися, а він, у свої 55 років, витримав усе, ставши справжнім левом.
Його серце билося за кожного бійця. Він добивався евакуації поранених, піклувався про статуси й підтримку для підлеглих. «Сама головна нагорода – це щоб всі мої бійці повернулись до своїх родин здоровими і неушкодженими», – повторював він. І навіть на передовій бачив красу життя: щодня надсилав дружині Наталі світлини квітів, місцевих котів, равликів, черешень, що несподівано дозріли в травні.
19 травня 2024 року надійшов наказ – група вирушила на позиції. Три дні в непідготовленому місці, під мінометним вогнем… 22 травня зв’язок обірвався.
Виявляється, з 22 травня 2024 року воїн вважався зниклим безвісти. Рідні вірили, чекали, та дива не сталося… Загибель Олега Бакуменко була підтверджена результатами ДНК-експертизи 10 вересня 2025року. Його життя героїчно обірвалось під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області.
У полеглого воїна залишилась мама Віра Іванівна Бакуменко та дружина Наталіч.
Зазначають, що поховали Олега Бакуменко на Алеї Слави на Берковецькому кладовищі. "Герої не вмирають, їх дім не могила, коли пульсу немає, зʼявляються крила...Назавжди в строю..."- написали в нікролозі на сайті міськради.

• < Попередня
• Наступна >