Економіка
- Деталі
-
Суспільство
-
12 листопада 2025, 09:09
Триває збір коштів на автомобіль для черкаських військових, які боронять Україну від російських окупантів на Харківському напрямку. Його оголосила наша землячка, журналістка Юлія Фомічова.

За її словами, які вона написала на своїй сторінці у ФБ, нас меншає. Українців − у цілому. Людей, які ще тримаються, не втомились боротися, не втратили віри − у перемогу, у мир, у власні сили - зокрема.
«Я бачу це. Ті, хто ще вчора волонтерили, донатили, − сьогодні ніби притихли, відступили у тінь. Але то лише на перший погляд. Багато з них уже заплатили свою ціну за перемогу, що іноді здається утопічною. Я бачу це у темних квадратах профілів, у траурних свічках на аватарках, у їхніх сповнених болю й очікування дописах. Я знаю, що вони втратили на цій війні», − зазначає Юлія.
І додає, дехто має когось близького на фронті. І той близький воює не лише зброєю, а й гривнею, яку віддає на потреби війська. Це їхній ресурс. Вичерпний ресурс. Я знаю: пошук необхідного-логістика-хвилювання-дорога...
«Мені часом соромно, коли прошу гроші для армії. Ніби порушую чиїсь кордони. Змушую проскролити, наче й не бачили моїх прохань. Я не нагадую про збори щодня. Не завжди знаходжу правильні слова. Іноді болить − від усього, що відбувається у країні. Іноді потопаю в побуті, у роботі. Волонтерство не оплачується, а я самотужки утримую і виховую двійко українок. Коли військові питають:− Ну коли ж буде машина? Моє сумління шепоче:− І що ти їм скажеш? Що тебе затопили сусіди, згоріла електропроводка, зламався бойлер, намагались отримати доступ до рахунків шахраї… І через це ти перестала займатись їхнім питанням? Від цього згораю зсередини», − зізнається Юлія Фомічова.
І додає, бачу, як викручуються інші волонтери: хтось розігрує призи, хтось пише тексти, що рвуть душу, хтось знімає фото, які не дають пройти повз. І я дивлюсь на це − і трохи гублюсь. Ніби це якась гонка, змагання за донат.
«Іноді заходжу у Facebook, щоб попросити грошей на армію − а бачу, що хтось до болю знайомий уже просить. І тоді відступаю. Бо, ймовірно, у нас спільна аудиторія. Бо вирішую: спершу треба допомогти їм. Це− мовчазна волонтерська солідарність. А я просто стараюся писати регулярно, щоб сторінка жила. Щоб, коли настане час чергового збору, мене помітили.
Авто, яке я знайшла для черкащан на Харківському напрямку, не вдалося взяти в борг − його купили інші волонтери. І я рада, бо знаю: для них те авто не менш потрібне», − веде далі Юлія.
Вона каже, що знайшла інше авто − Volvo XC90, 2003 року, з Данії.
За її словами, машина вже придбана, їде в Польщу. Звідти − в Україну. Потім ремонт, обслуговування, і лише тоді військові, які чекають від неї добрих новин уже два місяці, отримають її.
«Нагадаю, авто для рухомої ремонтної майстерні. Вона стане справді рухомою − коли ми купимо їм авто. До п’ятниці, 14 листопада, мені потрібно оплатити перший етап — 108 000 грн. Зібрано 26 000 грн із 108 000 грн необхідних. Часу лишається 4 дні. І 82 000 грн, які треба зібрати. Зможемо?»,− зазначає Юлія Фомічова і заздалегідь дякує усім, хто перерахує гривні на купівлю авто для військових.
Реквізити − ПриватБанк: 5168752147802345, Монобанк: 4874 1000 2873 7933
ПриватБанк: https://www.privat24.ua/send/3im54
МоноБанк: https://send.monobank.ua/jar/9sg9Mdjcq7