Економіка
- Деталі
-
Цікаво
-
25 лютого 2017, 16:40
У квітні 1768 року «Коліївщина», як дикий звір, піднялася на диби і покотилася правобережною Україною, спалюючи на своєму шляху все ненависне, що так довго принижувало і знущалося над українцями.
А передувало цим вікопомним подіям те, що влада короля Польщі Станіслава Понятовського хиталася у протиріччях із заможною шляхтою, тодішніми олігархами. Для підтримки Станіслава Московія і ввела свої війська до Польщі, щоб підтримати королівську владу. Король, відчуваючи слабкість свого становища в державі , і щоб його посилити та заручитися підтримкою української шляхти, дає згоду на рівноправне сповідування українцями католицизму, унії та православ’я.
Цей вчинок шалено обурив представників Барської конфедерації, яка приймає рішення про недовіру королю. Представники конфедерації роз’їхалися збирати прихильників. До Смілянської фортеці вони завітали, щоб з’ясувати кого підтримає смілянська влада. Коменданта Вонжа на місці не виявилося, а його дружина, обізнана в безчинствах польської шляхти на «окраїні», впускати представників заколоту відмовилася. Розлючені «барчани» вирішують їхати до Жаботинської фортеці, скориставшись чистими наказними грамотами маршала Пулавського. Вони заповнюють їх з наказом полковнику Тембровському, коменданту фортеці, вийти в похід і приборкати збунтовану Смілу. Смілянську фортецю атакували «з ходу», атака була відбита. Тоді Волинецький, один з барчан, наказує узяти членів сімей захисників фортеці, які мешкали поза її стінами, і поставити їх перед нападниками, щоб змусити смілян відчинити ворота. Але й друга спроба виявилася невдалою.
Саме в цей час, так звана київська девізія, рухалася до Холодного Яру. Підкоривши Смілянську фортецю, девізія зайшла у Жаботин. Там і почалися розправи над православними. «Гайдамацька січ» миттєво відреагувала і нападників було знищено. Це можна визнати початком повстання. Але Йосип Шелест повертає гайдамаків до Мотронинського лісу, які прагнули помсти польській шляхті за приниження. Та Шелест чомусь чекав, стримуючи народний гнів, і нічим не пояснював свого рішення. Приблизно 22 квітня 1768 року, під час суперечок про початок повстання, «січовик» Кіндрат Лусконіг вбиває його за нерішучість.
Можливо, саме в той час «жаботинці» зайшли до Холодного Яру. Тож сили повстанців суттєво збільшилися, з’явився Максим Залізняк, який і очолив повстання. Тим часом ченці Мотронинського монастиря освятили зброю, яку виготовили у Поташиному яру, і селяни нею озброїлися.
У селі Плескачівці, поблизу Жаботина, в той рік дислокувався військовий підрозділ польських жовнірів. Це були регулярні війська Речі Посполитої. Коли повстанці увірвалися до Жаботина, то польська шляхта і євреї - орендарі повтікали саме в Плескачів ку, під захист регулярних військ. Останні, почувши з якою люттю селяни знищили «київську» девізію, сховали цінності у криниці і пішли на Умань
Цікаво, що у 2002р. до Плескачівки заїхала невідома польська експедиція. Її члени огородили місце тодішньої дислокації цього підрозділу, і, нікого з місцевих не підпускаючи, провели масштабні розкопки. Після завершення робіт усе було завантажено у два вантажних авто і вивезено у невідомому напрямку. Для маскування масштабів робіт були пориті ями глибиною до чотирьох метрів. Лише навесні 2012 року під час досліджень ми наштовхнулися на справжню шахту, яка відкрилася внаслідок наста, який згнив і обвалився. Глибина шахти сягала приблизно10-12м. та діаметром близько 4 метрів.
Скажіть, у якій ще державі резиденти іншої країни можуть так господарювати? Як бачимо, у просторі нічого не змінюється, зміняються лише методи.
Сергій Тимофієв, краєзнавець