Економіка

Велика частина зіграних Миколою Яковченком ролей - комедійні

Деталі

Цікаво

05 травня 2023, 18:00

3 травня 1900 року у Прилуках народився видатний український актор театру та кіно, народний артист УРСР Микола Федорович Яковченко.
Його рід має початки з донських козаків — сім'я переїхала до Полтавської губернії з-під Ростова-на-Дону, мала патріархальний уклад, тяга до мистецтва не особливо заохочувалася.
Після навчання в Другому Прилуцькому вищому початковому училищі імені Кислих, вступив до міської єврейської гімназії, де захопився художньою самодіяльністю, перші ролі представляв у гімназійному театрі. Тоді ж ґрунтовно вивчив грецьку мову. Згодом дебютував на аматорській сцені у Прилуках. З аматорського гуртка перейшов до трупи театру Пилипа Хмари, на той час російського, згодом українського, потім радянського. Працював у театрах Лубен, Прилук, Сімферополя, Черкас, Чернігова, Дніпра, Харкова. З 1927 року — актор Київського академічного українського театру імені Франка (з перервами).
Заслуженим артистом став у 1943, народним у 1970.
Дружина - Тетяна Марківна Яковченко (в дівоцтві Євсеєнко), актриса театру імені І. Франка. Доньки – Ірина, Юнна, актриса театру ім. І.Франка, Онук Микола.
Деякі факти із життя Миколи Яковченка:
З 1968 року голос Миколи Яковченка став звучати в гумористичній передачі «Від суботи до суботи», став її візитною карткою.
Улюбленою твариною Миколи Федоровича була незграбна собачка полутакса - полудворняга, яку він назвав Фан-Фан. З собакою Яковченко проводив весь вільний час від репетицій і вистав. Пес стає його співрозмовником і навіть партнером по сценкам, які вони розігрували прямо на вулиці. Розповідають, що Яковченко водив собачку на дуже довгому повідку, а на уїдливі питання з цього приводу відповідав: «Фан-Фан не виносить запаху спиртного».
Розповідають, що виходячи на сцену Яковченко дивився на себе в дзеркало, плескав по фізіономії і повторював: «Годувальниця моя».
Велика частина зіграних Яковченко ролей - комедійні. Практично єдиною драматичною роллю актора є головна роль у фільмі «Дід лівого крайнього» (1974, реж. Леонід Осика).
Останніми словами актора перед смертю були: «Клоун іде на манеж».
При підготовці некролога в газету «Вечірній Київ» зіткнулися з відсутністю хоча б однієї офіційної фотографії Яковченко. На всіх знімках він або в ролі, або на рибалці, або з широкою посмішкою. У Міністерстві культури і редакції газети все фото забракували. Опубліковане фото вийшло з домальованою сорочкою, краваткою і піджаком.
В січні 1970 року від раку померла 36-річна дочка Ірина, в 1980-му не стало молодшої доньки Юнони. Невдовзі покінчив з собою і її чоловік, режисер радіопередач Володимир Бохонко.
Помер Микола Яковченко 11 вересня 1974 року під час операції з видалення апендициту. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Надгробок встановлено Національною спілкою театральних діячів України.
Олександр Корнійчук назвав його «по-справжньому народним артистом», Микола Зарудний — «найнароднішим серед усіх заслужених і найзаслуженішим серед усіх народних». Пир'єв називав його Габенком (натякаючи про неперевершеного Жана Габена).

Англомовний журнал «Український канадець», (друга половина 20 сторіччя, Торонто) як ілюстрацію до рубрики українського фольклору друкував шарж перчанина Арутюнянца на Яковченка — як уособлення українського дотепу.
Сам Яковченко вважав для себе взірцем Фернанделя (Фернана Контандена), портрет якого висів у його робочому кабінеті. Був замилований французьким мистецтвом, своєму улюбленцю дав ім'я Фанфан — на честь Жерара Філіпа — Фанфаня — так його ласкаво називав.
З 1968 — брав участь у радіопередачах «Від суботи до суботи», свій виступ завжди починав словами «Вітаю добірне товариство». Головним режисером передачі був Володимир Бохонко — чоловік Юнни. Йому вдалося залучити до передачі Валерія Бессараба, Олега Комарова, Нонну Копержинську, Миколу Шутька та інших.
Фільми в яких зіграв Микола Яковченко: «Щорс», «В степах України», «Украдене щастя», «Мартин Боруля», «Калиновий гай», «Полум'я гніву», «Тривожна молодість», «Земля», «Нестерка»,«Максим Перепелиця», «Суєта», «Кінець Чирви - Козиря», «Вона вас кохає», «Координати невідомі», «Шельменко - денщик», «Штепсель одружує Тарапуньку», «Правда», «Загін Трубачова бореться», «Перший парубок», «Весела змова», «Літа молодії», «Поема про море», «Киянка», «Чорноморочка», «Рятуйте наші душі», «Степові світанки», «Рижик», «За двома зайцями», «Серце не прощає», «Наш спільний товариш», «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Яблуко роздору», «Велика дорога», «Срібний тренер», «Королева бензоколонки», «Стежки-доріжки», «Зірка балету», «Лушка», «Сон», «Фараони», «Місяць травень», «Формула райдуги», «Вій», «На Київському напрямку», «Варчина земля», «Погана доля», «Початок невідомого віку», «Ніч перед світанком», «Оповідки про Дімку», «Та сама ніч», «Між високими хлібами», «Секретар парткому», «Сміхонічні пригоди Штепселя і Тарапуньки», «Захар Беркут», «Веселі Жабокричі», «Де ви, лицарі?», «Лада із країни берендеїв», «Довіра», «Тут нам жити», «Ефект Ромашкіна», «Дід лівого крайнього».

• < Попередня
• Наступна >