Цікаво

Віталій ЧЕПИНОГА

Деталі

Дійові особи

27 червня 2023, 02:16

блогер

Про те, що в Черкасах говорити українською було непристойно

–В Черкасах всі говорили російською мовою. Говорити українською було непристойно й стидно. Не престижно.
В Черкасах!!! На батьківщині Чорновола і Шевченка!
Заводи «Азот», «Хімволокно» - величезні промислові гіганти радянського союзу, куди звозили робітників з усього ссср.
І тільки в хворих мозгах кончених виродків могла зродиться ідея побудувати такі заводи на березі Дніпра.
На початку 80-х років зустріти в Черкасах українську мову було важче ніж в Донецьку.
Це також робилося все не просто так. Центральна Україна була осередком «асиміляції».
Василь Симоненко, який працював в газеті «Молодь Черкащини», хотів звідти поїхати.
Він писав Івану Світличному: «Тупію я тут, братику, під пекучим черкаським сонцем. Хочу втекти. Дізнайся, що там треба мені було б, аби вступити до аспірантури»…
Зараз я в Черкасах майже не чую російської.
На КПП вас зустрінуть величезні бородаті хлопці й стрункі високі дівчата в пікселі. З автоматами… Суворі й серйозні. Як в Ізраїлі. Іноді вони відволікаються, бо треба годувати кота…
В Черкасах зараз можна випити доброї кави о 7-й ранку. І піти дивитися з кручі на Дніпро, який тут широкий, як море, і аж того берега не видно… А на базарі тітка кричить: «Ревінь! Ревінь! Дивиться, який ревінь! Золото, не ревінь!»
- Не кожна птиця долетить до середини Дніпра, - писав Микола Гоголь… Ледачі птиці поробились.
- В принципі, це ідіотизм, - кажуть птиці. - Що нам робити посередині Дніпра? Тут, ось, поряд, на березі - піцца, кафешки, їда! Посередині Дніпра - нема нічого!
Чайки розучились літать, і просто ходять ногами по пляжу. «Ізвініть, шо я така молода, до вас обращаюся. Дайте мені отого, що ото в вас у мисці, не знаю, шо воно»…
На наших глазах в городе Черкассы гибнет великая русская культура…
І це чудово!
Серед степу широкого, на Вкраїні милій!

• < Попередня
• Наступна >