Цікаво

Олешківські піски – найбільша пустеля Європи

Деталі

Цікаво

27 липня 2021, 18:30

Найбільша пустеля в Європі. 30 кілометрів на схід від міста Херсон, тепер вже Олешківському районі, біля узбережжя Чорного моря. Найближчі міста – Херсон, Олешки, Нова Каховка.
Кліматичні умови Олешківської пустелі надміру суворі. Влітку пісок нагрівається до 75 градусів за Цельсієм. І тоді нескінченні піщані бархани перетворюються на круті вершини, а круті спуски і підйоми вмить виснажують мандрівника. Розпечений пісок каламутить розум, сліпить очі та потрапляє у кожну шпаринку. Крупинки надзвичайно дрібні. Кинеш жменьку у повітря – і хмарка ще якийсь час провисить невагомо. А довкола – лише тиша та вітер, що швидко ховає сліди ледь не єдиної живності. Це хвилясті візерунки, залишені на піску гадюками...

З 2010 року Олешківські піски є Національним природним парком. Яка природна чи надприродна сила створила це піщане диво на щастя, чи на горе людям? Чому вітри вирішили засипати зелені колись землі гарячим хвилями піску, створивши найбільшу європейську пустелю саме в Україні? Унікальність цих пісків і в тому, що вони рухомі, і коли ще не було навколо лісових насаджень, вони завдавали шкоду мешканцям навколишніх сіл, підповзали до самих помешкань і блокували входи. Було прийнято рішення кордони засадити лісом. Згодом все припинилось, коли важкою працею за допомогою волів й дерев’яних плугів було засаджено тисячі гектарів лісу. Тепер це – найбільший у світі рукотворний ліс.

Ще у часи, коли всюди панувала природа, а не людина, ці землі були багатими. У Дніпрі плавало без ліку риби. Тури, заклопотано опустивши голови, випасалися соковитими травами. Неозорими степами мчали назустріч вітру сайгаки. Ще якихось 3-4 сотні років тому на стеблах зелених трав тут гойдалася тиша і природній спокій… Хіба що колись сполоханий татарин чимдуж пришпорить коня у напрямі Криму. Чи загін козаків майне у далині… Одна з легенд пов’язує Олешківські піски з козаками-характерниками, які мали проходити у пісках обряд ініціації – вижити близько місяця без їжі та води. Розповідають, що сам отаман Сірко проходив подібне випробування. Вітер змів усе: і ганьбу, і славу Олешківської Січі – практично, останнього прихистку запорожців, які тиняючись між Росією та Туреччиною, розколоті та пошматовані як зовнішніми, так і внутрішніми міжусобицями, тинялися у пошуках прихистку, сповнені мрій відродити давню славу України. Напевне навіть не підозрювали, що мине лише кілька десятиліть – і загинуть усі, назавжди…
Тривалий час Олешківські піски були закритою /секретною зоною. На території пустелі розташовувався військовий полігон. СРСР залишив по ще одне страхіття часів холодної війни: ідеальне, на думку військових, місце для вправляння у скиданні бомб. Понад 2 десятки років тому над пустелею шмигали літаки, вправляючись у влучності. Тож скільки ще вибухівки ховають бархани – невідомо. Але пустеля неначе сама невпинно вивільняється від надокучливої ноші. Пісок, гнаний вітром, пливе собі з місця на місце, й пагорби постійно міняють свої форми.
Олешківські піски приховують не лише таємниці, а й скарби. Багато цікавих і надзвичайно цінних речей було знайдено тут під час розкопок.
Звичайно Україна – не Африка і можливо Олешківським піскам не зрівнятися з Сахарою. Та ця пустеля вражає своєю особливою красою. Безмежною, таємничою, навіть химерною і дикою… Вона виснажує спекою і пусткою, та потім відкриває перед мандрівником загадки своєї великої і величної душі. Їй є що розповісти людям, та лише тим, хто вміє слухати, тим, хто вміє вірити у побачені між піщаними хвилями сліди часу.

Із ФБ

• < Попередня
• Наступна >