Дійові особи
- Деталі
-
Дійові особи
-
22 листопада 2021, 20:38
ГО «Територія Гідності»
Про День Гідності
- Вісім років тому, я самотньо стояв на площі перед Будинком Рад і вдивлявся в похмурі обличчя перехожих-смілян, вишукуючи тих, хто прийшов підтримати київський Євромайдан.
Того дня нас зібралося дев'ятеро. Щовечора, дев'ять днів поспіль, ми приходили сюди і мозоли очі владі. А вдень, на перехресті, ніс свою варту Сергій Мінін. Так було до 1 грудня, коли сюди прийшла сотня сміляни. Так починався смілянський Майдан. Так виборювалася територія гідності.
Я згадую, як нашу делегацію запросили до голови райдержадміністрації де, тоді ще міський голова Решетняк, насупивши брови, сказав: "Я не дозволю, щоб в моєму місті...". Довелося обірвати його на півслові і нагадати, що це не його, а наше місто.
І дійсно, 2014-15 роки - це було місто смілян. Це був період, коли містяни згадали якого вони роду. Ми всі разом проводжали на фронт захисників і допомагали фронту. Лікували поранених і хоронили загиблих. Опікувалися їх дітьми і виховували в наших дітях патріотизм. Зустрічали з хлібом сіллю з фронту і самі вчилися захищатися.
Ми боролися проти ментівсько-судівського беззаконня, проти здирства "Енергоінвесту" і перевізників, боролися за тепло в наших оселях, якісні воду і дороги.
Ми руйнували пам'ятники катам українського народу і зводили їх українським героям. Ми повертали нашому місту українське обличчя і національну пам'ять.
Ми відстоювали трудові колективи СЕМЗ, ДЗ "СМСЧ №11", КП "Медіацентр", результати виборів, пам'ятник Небесній Сотні, вул. Героїв УПА... Аж поки "мудрий нарід" не привів до влади вчорашніх регіоналів, які зі швидкістю наперсточника крутили партійні шапки. Вони відбулися переляком і, як ті щурі, кинулися гризти недогрижене. Після їх ударної "п'ятирічки", "затурканий" народ, якому для повного щастя не вистачало веселощів, вирішив обрати гетьманом блазня. Тепер сміємося на кутні.
Навіть в цій ситуації Смілянський Майдан, ГО "Територія гідності" не здалися. Стільки помий було вилито на наші голови. Стільки фейкових ГО було створено, щоб розтягти активних людей. Стільки зрад від псевдопопутників, розчарувань марновірних і слабкодухих, що інколи сам дивуюся, як ми зберегли єдність. Ні, звичайно ж, без втрат не обійшлося. Хто мав червоточинку, той відсох сам. Того, хто почав загниватись, довелося відсувати "на смітник". Та більшість залишилися вірні ідеалам Майдану. Бо більшість вийшли на Майдан не заради влади, слави, бабла. Більшість відстоювала Україну, власну гідність, право жити в своїй державі за традиціями, звичаями наших предків та шанувати власних героїв.
Я вдячний всім тим, хто стояв поруч на барикадах; хто ділив нелегку волонтерську ношу; хто підтримував віру в справедливість теплом своїх сердець морозними ночами; хто не соромився сліз на похоронах захисників; хто ділився душевним теплом з їх сиротами; хто не був другом, але був чесним.
Я не тримаю зла до тих, хто не витримав темпу, хто зійшов з дистанції, хто піддався спокусі... у будь якому разі вони спробували.
Ми колосся, що виросло із зерен посіяних сторіччя тому. Ми зерно, сходи якого проростуть вчинками наших внуків. Ми той ґрунт, який гонить життєдайні соки у молоді пагони дерева державності України, що століттями рубалося під корінь ворогами, підтоточувалося доморощеними хробаками і шашелями.
Я впевнений, що ми встоїмо, бо корінь нашої нації живий і сягає у глибину тисячоліть. Бо наша любов до України сильніша за ненависть ворогів і байдужість манкуртів. А значить...
Доля чесноти вділить.
Кожному по заслузі,
Кожному по потребі.
А ким тобі в світі бути –
Вибір в руках у тебе.