Суспільство

Віталій ПОРТНИКОВ

Деталі

Дійові особи

14 січня 2026, 10:56

журналіст

Про варварське бомбардування українських міст росіянами

-Чергове варварське бомбардування Києва та інших українських міст росіянами- і в цьому випадку епітет «варварське» не є пафосним перебільшенням, адже йдеться про спроби позбавити мільйони людей опалення й води у пік зимових морозів- супроводжувалося ударом сумнозвісним російським «Орєшніком» по Львівщині.
Це вже друга така атака після демонстративного удару по Дніпру. Очевидно, що перший удар був потрібен саме для того, щоб продемонструвати: Росія має на озброєнні комплекс, який не піддається системам протиповітряної оборони, що захищають Україну. А для чого ж тоді потрібен другий?
Як на мене, це в останню чергу спроба залякати українців. Українців примушують до капітуляції всім арсеналом засобів, які є у розпорядженні Путіна, і «Орєшнік» тут відіграє далеко не найголовнішу роль - порівняно з людожерським бажанням «заморозити» Київ чи Одесу. Але от налякати європейців Путін прагне.
Мені вже доводилося стверджувати, що Путін бажає швидкого завершення війни не менше, а можливо й більше, ніж Трамп чи українці. Він не може не усвідомлювати складної ситуації у власній економіці та масштабів жертв російської армії на українському фронті. Проте російський очільник хотів би, щоб війна завершилася саме на його умовах- на умовах капітуляції України.
І Путін цілком може вважати, що європейці зі своєю готовністю допомагати Україні заважають здійсненню цих мрій. Рішення Євросоюзу виділити Україні грант у розмірі 90 мільярдів доларів - а це саме ті кошти, які дозволять Україні протриматися наступні два роки, - стало для російського президента неприємним сюрпризом. Як і готовність провідних європейських країн продовжувати обговорення теми власного військового контингенту на українській землі.
Так, наразі мова все ще йде про розміщення цих військ після підписання мирної угоди та припинення вогню. Проте ніхто не знає, як розвиватиметься ситуація, коли стане остаточно зрозуміло, що до миру Путін не прагне. Отже, російському президентові потрібно, щоб на цей момент європейці були налякані й навіть не мріяли про будь-яку військову присутність.
Ну і, звісно, це сигнал Трампу - щоб американський президент і не думав узгоджувати якісь умови миру з Володимиром Зеленським та європейськими лідерами. Щоб він усвідомив: домовлятися потрібно тільки з Путіним і виключно на його умовах. А Зеленському та європейцям - просто повідомити про те, про що домовляться Путін з Трампом, і примусити погодитися з цими пропозиціями. А інакше - війна і «Орєшнік».
Я, звичайно ж, не стверджую, що Путін блефує. Недооцінювати противника, а тим більше - недооцінювати його неадекватність та завзятість, - прямий шлях до краху й поразки. Дії Путіна та його наміри варто сприймати як реальну і серйозну загрозу. І як погрозу.
Але й до загроз і погроз можна ставитися по-різному. Можна лякатися і шукати шляхів порозуміння на умовах агресора. А можна знаходити власні сигнали сили - тим більше, що саме на такі сигнали у Путіна реальної відповіді, як правило, немає.
Він нічим не зміг допомогти своєму союзникові Башару Асаду, змушеному терміново тікати з Сирії до Москви. Він не зміг нічим допомогти й своєму союзникові Ніколасу Мадуро, який опинився під судом у Нью-Йорку. І, до речі, згадаймо, як у 2014 році він нічим не зміг допомогти своїй жалюгідній маріонетці Віктору Януковичу, коли той накивав п’ятами аж до Ростова.
Отже, коли з Путіним розмовляють мовою тиску, санкцій та знищення його енергетичних кампаній- він розуміє.
А коли бачить, що з ним намагаються домовлятися,- запускає «Орєшнік» поблизу європейських кордонів.

• < Попередня
• Наступна >