Суспільство

Що знаходять на дні Черкаського моря?

Деталі

Цікаво

20 серпня 2021, 18:29

Свого часу відомий колекціонер Анатолій Шостопал видав чудову книжку “Скарби Черкащини”. За його словами, коли вода на Дніпрі спадає і дно біля берегів оголюється, оскільки течія увесь час вимиває пісок, на світ Божий виходить те, що було до цього часу приховано. Свою роль відіграють й вітри, які вивітрюють грунт. Бувало, що шукачі скарбів взимку у вітряну погоду збирали на берегах Дніпра по кілька десятків монет за день.
А один мій знайомий, що живе по той бік Дніпра, казав, пише на своїй сторінці у ФБ черкаський краєзнавець Борис Юхно, мовляв, «у мене була норма збирати по 100 монет у день».
Навіть коли не йдеться про раритетні речі, нгаголошує пан Борис, це зо пару сотень доларів щонайменше. А знаходять буквально “все”: від ольвійських “дельфінчиків” і римських денаріїв до монет Литовської доби і навіть шотландських двопенсовиків Карла І. І буквально “скрізь”, часто саме в зоні затоплення – біля Худяків, Лесьок, Сагунівки. Нумізматичні “мекки” Лівобережжя – Митьки, Бузьки, Вереміївка, Жовнине.
Також фрагменти скелетів мамонтів найчастіше дістають з підводного світу минулого. У 2005 році дайвери Сергій Зрюкін та Федір Бєлов кілька тижнів поспіль діставали з дна черепи древніх зубрів, турів, роги доісторичних оленів, які тепер далеко на Півночі, кості й бивні мамонтів. Очевидно, під водою натрапили на залишки “каркасу” якогось колективного житла чи ритуальної споруди.
Знаходять на дні й колеса від возів, а зо пару разів – і самі вози, човни, ужиткове залізяччя, ланцюги, ковальський реманент, глеки... Востаннє “велику кераміку” – як ліпну, так і кружальну, виявили біля чигиринської Стецівки у грудні 2015-го. Подніпров’я, а тепер вже – “Піддніпров’я”, накопичило чимало автентичного. Багатьом звістка про відселення до останнього видавалася чимось божевільним, просто маячнею душевнохворого, тому майже все, що не було предметами першої необхідності, тепер шліфує підводна течія.
Писали ще про “хрести храмів над водою”, образи у хвилях... Здебільшого це не відповідає дійсності. Церкви розбирали, валяли, що горіло – палили. Та й ікони набожні люди забирали з помешкань першими. Хоча можливо, що якісь поодинокі культові предмети вода таки упокоїла. Ще у ній чимало “всякого воєнного”: від шабель і ядер Козаччини до зброї Другої світової. А гільзами всіяний увесь берег та острови.
Від останньої чверті ХІХ століття до середини 1950-х черкаський берег був концентрованою промзоною, тому цвяхів, болтів, продірявлених мушель для перламутрових гудзиків, товстого старого скла чи зализаної до кругляків жовтої цегли буквально тонни. Нахиляйся, роздивляйся, і відкриється тобі...
А от непортіб сучасності колись і він стане предметом цікавості аквалангістів майбутнього. Хоча дещо оригінальне й зараз трапляється. Як, наприклад, майже придатний для активної експлуатації самогонний апарат з-під Лесьок. А в основному Кременчуцьке водосховище захаращене автопокришками, битою плиткою та іншими будматеріалами, унітазами, промисловим непотребом радянських часів (аж до застарілих станків), механізмами портового господарства разом із залишеними на мілководді невеликими ботами. Якорі, ланцюги, кораблі, поїзди... Саме так. Не тут, нижче за течією, біля запорізької греблі. Там на глибині майже 60 метрів лежить підірваний хлопцями з Гуляйполя міст із кількома вагонами. А тут... Ще пацанами грали в квача на затонулій білій яхті неподалік телевежі. Мілиною вона вмостилася на боці, меншою частиною – над водою, більшою сягаючи дна. Неглибоко було, так що до її смарагдового від водоростей боку сягали сонячні промені...

• < Попередня
• Наступна >