Відео

Дитинство Миколи Бажана минало в Умані

Деталі

Цікаво

10 жовтня 2024, 17:22

9 жовтня 1904, тобто – 120 років тому, в Кам’янці-Подільському народився Микола Платонович Бажан - поет, громадський діяч, філософ.

Дитинство минало в Умані, закінчив кооперативний технікум, продовжувати навчання подався до Києва - вступив до Кооперативного інституту, але провчившись два курси, перевівся до Інституту зовнішніх зносин. Та й там не склалося. Тож, покинувши навчання, зайнявся літературою. Завдяки натхненню й невтомній праці, поетичні збірки виходять одна за одною.
Критики схвально ставляться до робіт молодого поета та називають «справжньою сенсацією й новою літературою». У цей період Микола входить до об’єднання панфутуристів, став членом Вільної академії пролетарської літератури – ВАПЛІТЕ.
Талановитий, перспективний поет не міг не привернути увагу більшовицької влади. Панівна верхівка вдалася до улюбленого способу – переманити творчу особистість на свій бік і використовувати в ідеологічних інтересах та пропаганді. Щоб легше це було зробити, твори Бажана почали… критикувати: звинуватили в націоналізмі, залякували.
Коли відбулася розправа над Курбасом і пішов на той світ Хвильовий, Микола Бажан також був звинувачений у «відриві од радянської дійсності» та «націоналізмі». Над ним, батьком і сестрою нависла загроза арешту, а то й знищення. Залякали Бажана і дві автокатастрофи, що сталися з ним одна за одною. Довелося у 1932 році писати поему «Смерть Гамлета» («Єдина велика і справжня є людяність // Ленінська людяність класових битв!»).
«Бажан відчував, що й за ним ось-ось мають прийти. Зібрав речі про всяк випадок і… понад рік щоночі (!) спав у штанях, бо не хотів виглядати нещасним перед своїми екзекуторами – стояти в спідній білизні й безпомічно намацувати в темряві окуляри (він з дитинства недобачав). Наприкінці літа 1938-го Микола упевнився, що інтуїція не зраджує його – він і справді стояв лише за крок до смерті» (зі спогадів Юрія Смолича). На диво, поета врятувала поезія. Грузинська. Бажан активно їздив до Грузії, перекладав (через підрядників) тамтешніх поетів. Зокрема, зробив хрестоматійний переклад «Витязя у тигровій шкурі» Шота Руставелі. Сталін чув про цей переклад – і начебто особисто дописав прізвище Бажана у список тих, хто мав отримати орден Леніна.
Мабуть, не витримавши «комуністичного» тиску, поет Микола Бажан погодився «співпрацювати» - з’являються патетичні вірші, які оспівують радянську владу, вождів, соціалізм. У 1944-му Бажан приєднався до нищівної критики творів Олександра Довженка (писав до КДБ на Довженка під псевдонімом «Уманський») – про це написано вже чимало, зокрема, і в матеріалах Юрія Шаповала. До речі, ще в 1930-х роках Бажан був прихильником творчості Довженка, і навіть видав про нього диптих «Олександр Довженко».
Олесь Гончар у щоденникових нотатках, де чимало згадано про Миколу Платоновича, з яким довгий час товаришував, спілкувалися родинами, неодноразово повертатиметься до Бажанового гріха перед Юрієм Яновським, Максимом Рильським, Олександром Довженком. Олесь Терентійович буквально «закипить від гніву», дізнавшись, що Бажан на засіданні в Сталіна не тільки не промовчав, коли громили Довженка, а й потурав обвинувачувачам своїм цинічним підгалдикуванням «Ганьба! Ганьба!».
Наприкінці 40-х, коли ідеологічний терор досягнув апогею, гоніння зазнали Максим Тадейович Рильський і його твори «Мандрівка в молодість» та «Київські октави», Юрій Яновський і роман «Жива вода», Олександр Довженко «Україна в огні». Підсилити нищівну політику доручили літературним критикам, що з-під батога славили сталінський режим. У газеті «Радянська Україна» з’явилася величезна розгромна стаття, під якою підписався й Бажан: «Проти націоналістичних перекручень в сучасній науці про історію України». У спогадах Микола Платонович ніби покається: «Мені нелегко про це писати, але і я тоді виступив так, як не повинен був виступати. Не зітер і не зітру цього зі своєї пам’яті, не скину цього тягаря».
28 серпня 1977 року Олесь Гончар у «Щоденнику» записав: «Микола Платонович Бажан розповідає сьогодні, з яким насильством, буквально моральним терором змусили його Каганович і Литвин (секретарі ЦК КП України) підписати чорну погромну статтю на Яновського і Рильського. Втік був у Гагри, знайшли й там… Юрій Іванович Яновський нібито сказав про той підпис: «Я розумію тебе, Миколо». А от мати Бажана не змогла вибачити цього вчинку, сказавши: «Твій виступ проти Юри – ось цього я простити не можу».
Свого часу Микола Бажан високо оцінив роботу художника-постановника Василя Кричевського «Тарас Шевченко»: «Робота таких творців, як В. Кричевський ... свідчить за те, що інтереси кіно – суть інтереси всієї культури, що кіно не є пасербом її, а наймолодшим і чи не найулюбленішим сином». Автор статей про Шевченка: «Поет - народу» , «Шевченко - з нами!», однак їх не завів у «Вибране». Як головний редактор головної редакції «Української радянської енциклопедії», сприяв виходу у світ «Шевченківського словника»;1965 року за поему «Політ крізь бурю», удостоєний Шевченківської премії.

Останні роки життя Микола Платонович постійно хворів:. 23 листопада 1983-го, на 79 -му році серце зупинилося. Похований Бажан на Байковому цвинтарі столиці; ділянка №2.

Віктор Жадько, письменник
Із допису у ФБ

• < Попередня
• Наступна >