–Нам оголошена війна. Не тиха, не підпільна, не таємна. Ця війна почалась не вчора. І не в 2014 році. І не в 2004. Значно раніше. Але зараз – наступна фаза цієї війни - відкрита, свавільна і нахабна. Де головний трофей – наш мозок. Їм потрібно наш мозок атакувати, захопити, перемогти, підкорити. І тут з’являються перелицьовані персонажі, зрадників називають героями, ницість і підлість видають за доблесть і відвагу. Вони називають це «свободою слова». Вони називають це «альтернативною точкою зору». Вони називають це «спектром думок». Вони вже неодноразово так робили. У них часто це виходило. Наприклад, коли президентом став двічі судимий за кримінальні злочини. Або коли президентом став комік. Обидва – як насмішка над здоровим глуздом. Як приклад відсутності не просто розуму у виборців, а і банального інстинкту самозбереження. У них виходило боротися з українською мовою. З українськими героями. З нашою історією. Вони спробували підважити незалежність країни. Спаплюжити наші цінності. Висміяти наші рани. Знівечене і патерналістське суспільство радо підхоплює широко розтиражований меседж «у нас другоє мнєніє» і з гигиканням несе його в зубах. Не думаючи, що шлях, яким воно біжить, навряд чи стане злітною смугою. Скоріше –тунелем до пекла. Хоч і асфальтованим. Тому легітимізуються Поклонська і Гіркін з придуманою на ходу «флешкою для Гааги». Тому активно підігрівається інтерес до опитування про «кращого президента», яким називають Кучму – того, при кому виникла і зміцніла олігархічна система і промисловий потенціал країни було розподілено між кількома родинами. Тому люди слухають в ефірах нафталінового Кравчука, забувши про «кравчучки», розкрадене і знищене Чорноморське морське пароплавство. Народ вважає, що Кравчук теж був непоганим президентом. А поганий хто? Звісно, що Ющенко. При Ющенку почалося економічне зростання. Він став першим справді українським президентом, який усвідомлював свою проукраїнськість і розумів свою роль. Але в інформаційному просторі залишилось про «сеньйора Голодомора», вишиванки і глечики. Бо все українське - смішне, несерйозне, меншовартісне, незначне, шароварне, глупе. Згадайте, як билась в падучій колишня нардепка Олена Бондаренко з вимогою не встановлювати квоти на українську музику в ефірах. Як висміювали цю тему, знущались і приколювались. За кілька років ми маємо купу гуртів і виконавців, які цікаві і затребувані не лише в Україні. Вся п’ята колона в країні, і досі зберігаючи вплив в судових та державних органах, нещадно бореться з активістами Майдану, нівелюючи загиблих під час Революції Гідності. Вони накрали скільки грошей, що можуть собі дозволити не лише розкішно відсиджуватися в еміграції, а і впливати на події в Україні. Через суди. Через фейкові партії. Через штучно створених «лідерів думок». Через медіа, які відпрацьовують прокремлівський порядок денний. Вони нищать державу і країну, а ми їм оплачуємо державну охорону. Як екс-міністерці часів Януковича Олені Лукаш. Цікаво, чи й досі ми її "охороняємо"? Ми зараз стоїмо перед купою викликів. Карантин і безпекові заходи, які необхідні задля зниження рівня захворювань, яскраво демонструють нам, яка тонка межа між свободою і несвободою. Ми - вільні. Але з певними обмеженнями. Щоб залишитися здоровими і живими. Отак і межа між правдою і брехнею. Між фактами і пропагандою. Між реальністю і уявленнями. Якщо не навчимось розрізняти, залишимось не країною, а територією на мапі світу. З людьми, яким свого часу вдало загидили мозок. І люди не пручались.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що новим керівником Офісу президента стане очільник Головного управління розвідки (ГУР) Кирило Буданов.
Чи може долар зрости до 45 гривень і що буде з євро до кінця липня? Попри відносну стабільність валютного ринку, фінансисти радять уважно стежити за кількома чинниками, які можуть вплинути на курс найближчим часом.
Коли народи добровільно здають свої кордони, вони перестають бути народами. Те, що ми спостерігаємо сьогодні на узбережжі Лампедузи, в лісах на кордонах із Білоруссю, а тепер і в іспанській Сеуті — це не гуманітарна криза. Це фінальна стадія інституційного самогубства цілої цивілізації.
Коментарі