Про офлайн навчання, бомбосховища і життя школярів
–Розкажу вам одну давню історію із власного педагогічного досвіду. Трапилося це, коли я був звичайним вчителем хімії в далекій сільській школі. Одного ранку стоїмо із директором на ганку і обговорюємо новину, як десь в Сибіру під час пожежі згоріли учні із вчителькою. Він каже: - Таке тільки в "оцих самих" може бути... - Не факт. - Тобто, не факт? - Звідки ми знаємо, що у нас було б менше жертв? - У нас був день цивільної оборони. - Так. Це коли вчителі пів уроку учням розказували, що потрібно буде виходити і ще пів уроку чекали три дзвінки. До того ж ми не рахували час на евакуацію, не зважали на незворотні втрати серед тих, хто десь заникався. Я вже не говорю про психологічний стан евакуйованих. Одне діло, коли "ура урок прогулюємо", а друге "калавур рятуйте". Мій директор був людиною, яка провела два роки в Афганістані, тому розумів, що навчання та реальність - це дві великі різниці. - То що, давай зараз несподівано дамо сигнал на евакуацію? - А давайте, щоб два рази не вставати, я піду до себе і зроблю кілька димових шашок. Тихенько закину їх в декілька класів, а далі побачимо, як будуть даватися сигнали, як на них реагуватимуть, і скількох ми "недорахуємося". Так і зробили. Результат був жахливий. Зважте на те ,що це одноповерхова школа із чотирма виходами і невеликою кількістю учнів. Подробиць летальної поведінки учнів описувати не буду. Скажу одне - кілька тижнів ми вперто тренувалися проводити несподівану евакуацію за усіма правилами. Не раз на рік, а кілька раз на день протягом кількох тижнів. Ми зупинилися лише тоді, коли кількість ймовірних жертв упала нижче 2 %. Я завжди запитував своїх студентів, що мали отримати диплом педагога: - Яка найперша та найголовніша задача вчителя в школі? Вони давали купу неправильних відповідей, якими ми напакували їхні голови за роки навчання. - Ні, це все другорядне. Найперша задача вчителя в школі - зберегти життя і здоров'я учнів. Бо за невірно підібрану методику чи невідповідне ТЗН, вас в суді не переслідуватимуть. А за втрату життя та здоров'я учнів, ласкаво просимо до криміналу. А тепер уявіть, як із триповерхової школи евакуюються у сховище три-чотири сотні непідготовлених жевжиків. У них є на повну евакуацію 3-5 хвилин. Іншими словами -можна й із за парти не вставати. Просто надіятися на те, що прилетить по комусь іншому. Бо, надіятися, що росіяни не наважаться бити по освітніх закладах - це триндець, як наївно. Є два правила щодо прогнозування поведінки росіян: 1) Коли росіяни брешуть? - Коли росіянин відкриває рота, тоді й бреше. 2) Що росіяни можуть зробити? - Усе найгірше із того, що лише може придумати будь чия схиблена фантазія - це вони зроблять. Навіщо тоді ми обговорюємо і плануємо такі ризиковані дії? Про це буде колись інший довгий допис. Та й чого там боятися? Адже, загине лише десь біля сотні дітей, а інші знову повернуться в онлайн і усе буде так як мало бути спочатку. Більш за все, конкретно вашу дитину чи ваш освітній заклад не зачепить - їх у нас багато, по усіх з першого разу не влучать.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що новим керівником Офісу президента стане очільник Головного управління розвідки (ГУР) Кирило Буданов.
Чи може долар зрости до 45 гривень і що буде з євро до кінця липня? Попри відносну стабільність валютного ринку, фінансисти радять уважно стежити за кількома чинниками, які можуть вплинути на курс найближчим часом.
Коли народи добровільно здають свої кордони, вони перестають бути народами. Те, що ми спостерігаємо сьогодні на узбережжі Лампедузи, в лісах на кордонах із Білоруссю, а тепер і в іспанській Сеуті — це не гуманітарна криза. Це фінальна стадія інституційного самогубства цілої цивілізації.