місцева психологиня
Про двієчників і відмінників
- Перед початком навчального року консультувала багатьох дітей.
Деякі підлітки, навіть, погодилися на консультації о 8.00. Це говорить про те, що їхні проблеми для них дуже важливі.
Важливіші за вранішній сон.
Про що говорили?
Про страх.
Про страх поганих оцінок.
Про страх вчителів, котрі будуть сварити.
Про страх відповідати перед дошкою і неправильно щось сказати або не знати.
Про страх того, що засміють однолітки.
Про страх, що батьки будуть сварити за погану оцінку.
Почнемо про погані оцінки.
За статистикою відмінники рідше досягають успіху в житті, ніж хорошисти і трієчники.
Навіть, відомі анекдоти про те, що будемо святкувати зустріч однокласників на яхті двієчника Петрова)
Чому так відбувається?
Відмінники часто застосовують єдину стратегію досягнення результату (хорошої оцінки) - це вивчити, «зазубрити». Буває, в цьому дійстві бере участь і всі родина, особливо мами, де є потреба реалізувати свої амбіції за рахунок дитини.
- Моя дитина відмінниця, - часто говорять такі мами менш успішним в цьому плані батькам. Підтекст - «я краща за вас».
Дитина засвоює цю стратегію як єдину можливу. Прямолінійність: вивчив - отримав.
Хорошисти, трієчники знають, що вони не зможуть вивчити так.
Не вистачить інтелекту, лінь, не цікаво тощо.
Вони починають шукати варіанти. Домовляються з кимось, щоб списати; придумують причини, чому не підготувалися; десь таки підучать; домовляються з вчителями як перездати тему; вчаться подати інформацію про свої оцінки батькам так, щоб була потрібна їм реакція тощо.
Тобто, в них стратегій досягнення потрібного результату засвоюється під час шкільного життя набагато більше. Формуються перші засади мистецтва комунікаціі. Так, і маніпуляції також.
Тому, вони виявляються більш підготовленими до реального і жорсткого життя.
Про страх сказати неправильно або не знати.
В одній із шкіл, вчителька називає оцінки за контрольну вголос.
Якщо хороша - діти аплодують, якщо погана - фукають.
Уявіть, рівень тривоги дітей в таких ситуаціях.
Звичайно, на такому системному фоні будуть і фобії розвиватися і неврози.
Моя задача як психолога не змінити школу і вчительку (це навіть не Черкаси), а навчити дитину не залежати від думки і реакцій інших людей.
Бо, їх у житті ще буде багато і всіх не зміниш. А себе можна.
Для цього треба вміти оцінювати лише себе. Самому. Наприклад.
Отримала дитина оцінку 10, всі кажуть: «Молодець!» А дитина знає, що вона могла краще. Тобто вона знає, що могла і знала краще, але нічого. Так вийшло.
Потім отримала 6. Всі сварять. Оцінка погана. А дитина думає: «Дуже погано цю тему вивчила, боліла голова, батьки посварилися, погано спала, думала напишу на 2 або 4. А тут 6. Значить, я молодець. Я змогла краще, ніж про себе думала». Тобто, дитина сама визначає, де для неї добре, а де погано.
Ця схема повинна працювати і для дорослих.
Тоді, не буде залежності ні від чужих похвал, ні від чужої критики.
І ви станете господарями самих себе.
А це дуже круті відчуття, маю вам сказати!)
Гарного навчального року!
Мудрості і легкості батькам і дітям!
redaktor-smila-ua@ukr.net
Україна, м.Сміла
