блогерка
Про знущання в садочку з дітей
–Знову в новинах історія про знущання в садочку з дитини. Чотирирічній дівчинці зав'язували руки і ноги скотчем, заклеювали рота, бо бачте, вона не хотіла спати під час тихої години. Про це повідомила спочатку сестра дитини, потім підтвердили і батьки своїм зверненням в поліцію, таку ж саму історію переказали інші діти, які були свідками цих знущань.
Я з того покоління, яке відправлялося в садочок у рік, а то й раніше. Мені 41 рік, а я й досі дуже, іноді занадто добре, пам'ятаю тодішні традиції виховання дітей. Коли з самого малечку вчишся боятися і обходити десятою дорогою кожного дорослого.
Але світ змінився, ми змінилися. Хтось пережив усі ті садочкові травми сам, хтось із психотерапевтом, а хтось так і залишився із переконанням, що знущатися над дитиною - це нормально і навіть традиційно.
Я не знаю чи зараз студентів педвузів вчать, як грамотно діяти в конфліктній ситуації, як говорити і взаємодіяти із засмученою чи занадто збудженою дитиною. Як не травматично і спокійно працювати з дитиною, чия поведінка загрожує іншим вихованцям чи учням. Коли я вчилася у педвузі нам цього ніхто не пояснював, з нами про це ніхто не говорив. Цю інформацію я шукала для себе сама - в книжках, статтях і дописах психологів.
Часто, коли обговорюються такі проблеми в системі освіти та дошкільного виховання, я чую нарікання на малі зарплати, вигорання педагогів, поганих дітей, жадних батьків, дурне начальство. Хороші вихователі та педагоги виправдовуються і намагаються докричатися, що не всі такі. Вірячи у велич системи Макаренка, не бачать нічого поганого у такому вихованні. РУО чи департаменти проводять розслідування, знімають і поновлюють вихователів-садистів.
Але, на мою думку, не відбувається головного - немає ніякої, жоднісінької роботи над помилками. Ніякі гроші не перетворять садиста на нормальну людину, тому фінансова мотивація тут вторинна. Проте суттєве збільшення оплати праці дасть стимул затриматися в професії хорошим людям, залучить хороших фахівців з приватного сектору. А от з проблемою вигорання можна і слід працювати. Але ніхто нічого не робить. Отримати кваліфіковану і безоплатну професійну допомогу психотерапевта педагогові настільки складно, що майже неможливо. У відповідь на такі події немає ні розсилки, ні публікації матеріалів, які допомагали б популяризувати правильні, сучасні педагогічні підходи. Про те, як заспокоїти дитину і вмовити її вдень поспати розкажуть скоріше в блогах психологи , а не розсилка або сторінка МОНу чи департаменту освіти. Бо там скоріше за якогось політика проагітують, релігію або сектантів рекомендують, ніж дадуть знання, які справді важливі й корисні.
Мені складно говорити на ці теми, бо всі ті історії, про знущання в садочках у мене й досі перед очима, бо щодня виринають нові і сучасні. Всі вони ще й досі болять і печуть якимсь жахливим і беззмістовним соромом. І як же не хочеться, щоб у моїх дітей лишалися такі ж якорі.
redaktor-smila-ua@ukr.net
Україна, м.Сміла
