психолог
Про маніпуляції і образи
- Знаєте, я дуже «обідчива», - каже мені клієнтка з якоюсь навіть гордістю, ніби це така її психологічна особливість, що робить її індивідуальною.
- О, ви гарний маніпулятор, - посміхаюся я.
- Як це? Навпаки, мене всі ображають.
- Ну, добре. Ви образилися на рідних. І що ви далі робите? Як ви виходите з ситуації?
- Нічого. Я з ними не розмовляю.
- Тобто, ви вибираєте дитячу реакцію - образитися, взрощуєте почуття провини у близьких, що вони вас образили, а потім ще й «наказуєте» їх мовчанкою? Хай вони страждають, відчувають себе винними і потім шукають до вас шляхи і підходи, як попросити пробачення. Бо, жити в такій напрузі неможливо. А просто почати конструктивну розмову не пробували?
Зазвичай, ні.
Бо, конструктивна розмова, то доросла позиція. Люди-маніпулятори уникають конструктивних розмов, вони не вміють їх вести і бояться. Вони зроблять все, щоб ви почували себе винними, щоб перекласти провину на вас.
Найсумніше, що зазвичай це близькі люди: бабусі чи дідусі, батьки, чоловік/дружина, діти.
«Ти бачиш до чого довів маму, у неї істерика!
У бабусі піднявся тиск із-за тебе, хіба можна себе так поводити!
Якщо з нею щось станеться, це буде на твоїй совісті!»
Хоча, той факт, що мама/бабуся не приймають ваше татуювання, не вміють це прямо сказати і прийняти вашу позицію, а обирають реагувати емоціями і здоров’ям не означає, що вам потрібно відмовитися від власного життя і потреб.
Це означає, що потрібно бачити тут хитру маніпуляцію і витримати їхні емоціі зберігаючи спокій і впевненість.
Вони «впадають» в образи, в мовчанки, в «це ти винна/винен, що так вийшло».
Їм зрозуміла ця гра, часто це емоційні «гойдалки» від «ти мені все життя зіпсувала; ти невдячна донька/син, я для тебе все, а ти…!!!» звечора до «як справи? Я скучила/скучив» зранку.
Людина, котра з цим не зустрічалася змалку, не мала досвіду емоційно-нестабільних батьків часто ламається, губиться і починає «копатися» в собі шукаючи проблеми.
Людина тренована таким дитинством адаптується швидко і знає про що гра.
Дехто так і живе з постійним почуттям провини і тривогою: «В чому я ще винна/винен?»
Спробуйте наступного разу погодитися з тим, в чому вас звинувачує маніпулятор. Прийміть його звинувачення. І ви побачите, що жити стане легше.
Крім того, це поламає його звичні сценарії ваших реакцій і він розгубиться.
А, взагалі, працюйте з самооцінкою.
Тоді «маніпулювання вами» буде не ваша історія)
redaktor-smila-ua@ukr.net
Україна, м.Сміла
