журналістка
Про черкаське село Іваньки, де живе Диво
−Їхали ми з дітьми в Буки, там де каньйон, на Черкащині, і тут раптом у звичайному селі Іваньки біля дороги щось чудернацько-прекрасне.
Я зупиняюсь. Обходжу з відкритим ротом химерний будинок з химерними і реальними істотами — з каменю, металу, двері запрошують увійти. Всередині магазин.
Звичайний сільський магазин. На прилавках алкоголь, печиво, в холодильнику, що не працює, бо щойно вимкнули світло, те, що має бути в холодильнику.
А на стелі — казка.
За прилавком коротко стрижена з красивою сивиною жінка.
З карими, аж чорними очима.
Дуже живими і дуже теплими.
Продавчиня − дружина митця, що все це придумав і спорудив.
То був старий колгоспний млин. У митця був пай, ще за частину виплатили грошима.
І от воно − місце сили.
Я багато подорожувала колись, але такого не бачила.
Дружина розповідає, що чоловік її місцевий.
Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва, жили в Києві, служив в АТО, вернувся в рідне село.
− Його місцеві божевільним уважають, диваком? − запитую, знаючи, яка буде відповідь.
− Так,− дружина лагідно, − найскладніше, що тут йому нема з ким про мистецтво говорити. Хіба з донькою, вона теж художниця, але то вже різні мистецькі покоління.
Дружина митця відсилає мене на другий поверх. Там галерея. Роботи чоловіка й доньки. Я б залишилась тут на ніч, така енергетика, але спускаюсь знову в диво-магазин крученими деревʼяними сходами.
− Знаєте, − каже пані − творчі люди, вони інші, вони по іншому світ бачать, в них інший стержень, не як у всіх. Це треба прийняти і розуміти.
Я дуже хочу в цей момент її обняти і відчуваю, що заплачу від якоїсь такої чарівної миті, про яку один мій друг каже − «Тебе наче простинкою любові в цей момент накрили».
− У нас і хата, не як в людей, − продовжує дружина, − в нас не євроремонти. Пів стіни чоловік зробив дощечками деревʼяними, а пів − бив старі тарілки і виклав узори! Він вміє все своїми руками. Який має матеріал, з того й робить.
Боже, як же я хочу в ту хату!!!
Але бажаю пані гарного дня і дякую!
Потім гуглю.
Олександр Васильович Бартосік.
Яке прізвище цікаве!
Український скульптор.
Кучеряве волосся, вуса, окуляри.
Красивий чоловік.
І Ukrainer матеріал зробив!
Моя вам порада (пробачте відтерапевтовані друзі, знаю, що давати поради — дурний тон) — їдьте в село Іваньки.
Там живе Диво.
А на підлозі в плитці коротка фраза, що змушує замислитись:
«Сенсом життя є творення сенсів».
Із допису у ФБ
redaktor-smila-ua@ukr.net
Україна, м.Сміла
