Про героя - однокласника Пасхаліна Юрія спогад
– Пасхалін Юра – мій однокласник. В 1990 році ми разом пішли до першого класу Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11. Про цю важливу подію нагадує фотографія першокласників – щасливі та безтурботні.
У перший рік навчання ми сиділи за однією партою, товаришували. Згадую, як разом грались: взимку тягали сани і спускалися з гірки, весною бігали один за одним кругом школи. Ніколи не забуду, як він турбувався про свого молодшого брата, який весь час крутився поряд з нами.
На перший погляд, Юра нічим не відрізнявся від інших. Був невисокого зросту, худенький, в’юнкий, завжди швидко ходив. У його очах завжди світилися вогники щирості та доброти, а посмішка ніколи не сходила з обличчя. Він з радістю допомагав тим, хто цього потребував.
Спілкуватися з ним було легко і просто, тому Юра мав багато друзів. У шостому класі він переїхав і перейшов до іншої школи. Після закінчення школи декілька разів зустрічалися, спілкувалися, були друзями в мережі «Однокласники».
Дізналася про смерть однокласника, коли біля сусіднього будинку замайоріли синьо-жовті прапори і в останню путь проводжали зі словами «Слава Україні! Героям Слава! Герої не вмирають!». Відкривши Інтернет, знайшла знайоме фото та прізвище: Пасхалін Юрій, 1984 р.н. Вирвалося: «О, Боже!». Спочатку не вірилося, думала, може помилка? Ні. Прощались з героєм біля знайомого під'їзду, під'їзду Юрія.
На все життя запам'ятаю його життєрадісною людиною, гарним товаришем, патріотом, який хотів кращого майбутнього для своєї країни. Юра – герой! Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються в наших серцях!
Слава Україні! Героям Слава! Слава Небесній Сотні!
Із допису у ФБ
redaktor-smila-ua@ukr.net
Україна, м.Сміла
